З Міланою ми зустрічаємося уже шість років. Дівчина вона у мене хороша, розумна, але надто зациклена на кар’єрі. Я б уже давно зробив їй пропозицію руки та серця, але вона попередила мене, що не збирається виходити заміж, поки не закінчить навчання. Я сумлінно чекав усі ці роки й на випускному мав намір освідчитися, але Мілана знову мене збила. Тепер їй потрібно влаштуватися на престижну роботу, а вже тоді думати про сім’ю.
Свою дівчину я кохаю безмежно, тому й погодився знову зачекати. Хоча якось дивно, що дівчина не поспішає вийти заміж. Скільки у мене знайомих жіночого роду, то кожна з них спить й бачить, як би це швидше знайти чоловіка.
Сам я працюю на СТО, погодьтеся, робота не надто престижна, але головне, що мені до вподоби. Мілана неодноразово висловлювала своє невдоволення моїм місцем роботи й просила пошукати кращий варіант. Щоб довести їй, що робота у мене прибуткова я постійно дарую їй подарунки, вожу у дорогі ресторани та допомагаю фінансово.
Ось нещодавно знайшов прекрасний варіант квартири. Вона розташована у тому ж районі, що і робота коханої, тож їй буде зручно добиратися. Ввечері ми з Міланою зустрілися і я запропонував з’їхатися. Дівчина довго думала та розглядала усі «за» та «проти». Нарешті я дочекався довгоочікуваного «так». От і добре, поживемо разом, а там і до заміжжя недалеко.
У побуті моя дівчина виявилася трішки неорганізованою. Я звик до порядку й чистоти, а для Мілани ці поняття були чужими. Вона розкидала свої речі по всій квартирі, ніколи не прибирала за собою у ванній кімнаті, уявлення не мала, як вмикається плита й відповідно готувати їсти не вміла.
Мені не важко виконувати хатні справи. Я готував нам їжу, прибирав у квартирі, прав та складав речі й мив посуд. Коли ж попросив розділити трішки хатні обов’язки – Мілана лише розсердилася. Сказала, що їй ніколи витрачати час на всякі дурниці й оскільки вона заробляє більше, то хатня робота має бути на мені.
Така модель сім’ї мене не надто влаштовує, адже я сподівався, що ми все робитимемо разом. Та заради коханої я готовий був виконувати її забаганки, поки не випадково не почув розмову дівчини з її мамою.
-Матусю, не хвилюйся! Та не збираюся я виходити заміж за цього жебрака. Ну куди? Ні квартири, ні роботи нормальної. Та мені соромно з ним на люди вийти. Поживу, поки не знайдеться варіант покраще.
Он воно що! Я усі ці роки просто був проміжним варіантом. Мені стало так неприємно й образливо. Усі мої плани стосовно освідчення та весілля розвіялися вмить. Того ж вечора я попросив цю панянку зібрати речі та вирушати шукати кращий варіант. Шкода тільки, що стільки років витратив на справжнє стерво.
