Марина, 36-річна жінка, досі самотня і без стосунків. Її критерій для шлюбу досить специфічний: вона розглядатиме лише чоловіка, який володіє власною нерухомістю. Таку позuцію їй прищепила мати, яка вважала, що для Марини важливо мати забезпечене життя. Будучи студенткою, дівчина зустрічалася з хлопцем із села, який походив з багатодітної сім’ї. Він жив у гуртожитку, який її мати вважала непридатним для їхнього спільного майбутнього. Її мати також не хотіла, щоб вони жили з нею. Поспілкувавшись з хлопцем, Марина зрозуміла, що він не зможе дозволити собі квартиру в найближчому майбутньому через труднощі з поєднанням роботи та навчання. Відтак, пара вирішила розлучитися.
Через п’ять років, переглядаючи соціальні мережі, Марина натрапила на профіль свого колишнього хлопця. Вона дізналася, що він став заможним, має розкішний автомобіль, дружину і дитину.Це одкровення змусило її відчути гіркоту від того, що вона втратила.
До 29 років Марина стала самодостатньою жінкою з хорошою роботою і квартирою, яку їй подарували батьки. Тоді вона познайомилася з респектабельним, на перший погляд, чоловіком, який виявився на шість років старшим за неї. Він пообіцяв повністю утримувати їхню сім’ю. Однак виникло ускладнення: чоловік був розлучений і залишив свою квартиру дітям і колишній дружині. Марина була категорично проти того, щоб він жив у її квартирі, твердо переконана, що чоловік до 30 років повинен мати власне, бажано елітне, житло.
Одного разу Марина познайомилася з молодим чоловіком, який здавався їй ідеальним у всіх відношеннях, починаючи від зовнішності і закінчуючи манерами. Але був один велuчезний мінус, який перекреслив усі чесноти – це його малесенька квартира на околиці міста. Таке Марині теж не підходить.
Жінка тішить себе, що все ще в неї попереду і вона ще молода. Тому досі чекає nринца на білому коні. Як гадаєте, в неї є шанси? Чи потрібно опустити планку вимог?
