Довгий час я опинялася між матір’ю та чоловіком, намагаючись утримати тонкий баланс між їхніми суперечливими бажаннями. Проживання в квартирі моєї покійної бабусі було привілеєм, яким моя мама люб’язно дозволила нам з чоловіком користуватися. Однак це було з певними умовами, які, в першу чергу, були nов’язані зі страхом моєї матері, що мій чоловік може отримати право власності, якщо ми розлучимося.
Спочатку домовленість здавалася ідеальною. Ми заощаджували гроші на оренді, уникали тягаря кредитів і мали змогу відремонтувати квартиру відповідно до наших потреб. У моєї мами з’явився дачний будиночок, про який вона завжди мріяла. Майбутнє здавалося світлим, з обіцянками свіжuх продуктів з городу та літніх канікул для наших майбутніх дітей.
Але з часом напруга почала зростати. Мій чоловік втомився від постійних вимог допомагати на дачі усе літо, і запропонував найняти помічників. Моя мати, однак, звинуватила його в тому, що він хоче здаватись багатієм, а сам, у той же час, живе у чужій квартирі. На той момент ми не могли дозволити собі власне жuтло, бо очікували поповнення і це призвело до зростаючого розчарування та образи в наших стосунках.
Коли я народжувала, мій чоловік прийняв рішення не їхати на мамину дачу, щоб бути зі мною під час цієї важливої події. Однак замість привітань він отримав докори від моєї неї в тому, що він лінивий. Було прикро бачити, що зусилля мого чоловіка залишаються недооціненими, що ще більше загострювало і без того делікатні стосунки між ним і моєю матір’ю.
Життя продовжувалося в такому напруженому режимі.Мій чоловік слухняно проводив свої вихідні на дачі, залишаючи мене з сином наодинці, повертаючись з важкими вантажами консервації, яку ми ніколи повністю не споживали. Це було схоже на нескінченний цикл обов’язків, і напруга ще більше зросла, коли моєму сину виповнилося три роки, і ми запланували сімейну поїздку на море. Моя мати була розчарована і відчувала себе знехтуваною, звинувачуючи нас у тому, що ми дбаємо лише про себе. Її образа на нас поглиблювалася.
Переломний момент настав, коли мій чоловік відмовився проводити кожні вихідні на дачі, віддаючи перевагу якісному проведенню часу з сім’єю. У відповідь моя мама сердито сказала йому, щоб він nокинув квартиру після повернення з моря, заявивши, що вона воліла б мати там орендарів, а не невдячних мешканців. Це був сильний удар по наших і без того крихких стосунках з матір’ю.
Ми повернулися з відпустки, тепер обтяжені завданням пошуку нового житла. Мій чоловік розірвав зв’язки з тещею, хоча ніколи не спонукав мене робити те саме. Я прагнула вирішення цього nитання, розуміючи, що ми були єдиними рідними моєї матері. У глибині душі я все ще прагну примирення. Але її складний характер стоїть на заваді, і я не знаю, як змінити ситуацію.
