У нас на роботі суто чоловічий колектив. Мої колеги та я спортивні журналісти. Можу з впевненістю сказати, що маю роботу мрії. Досить часто доводиться виїжджати на футбольні матчі або ж отримуємо завдання додому переглянути матч по телевізору.
Ми з хлопцями маємо традицію. Зазвичай після роботи збираємося у пивному барі, щоб разом переглянути тему дня. Зазвичай ніхто не відмовляється, усі з радістю погоджуються посидіти годинку-дві за переглядом телевізора та кухлем пива. А от Володя нашої компанії не підтримує. Завжди поспішає додому, до дружини.
Чоловік він ніби серйозний, я б навіть сказав дещо жорсткий, а дружину слухає безвідмовно. Інколи вдається відпроситися та в переважній більшості збираємося ми без Володі. Коли колеги немає поруч хлопці мають привід для смішків та жартів. Ну де це бачено, щоб 32-річний мужик слухався своєї баби та на задніх лапках перед нею бігав. Такою своєю поведінкою Володимир заслужив славу підкаблучника.
Напередодні зимових свят на нашій роботі влаштували корпоратив. Щоб чоловіки нормально могли посидіти й не поглядати на годинник, вирішили влаштувати свято для всіх. Тобто на корпоратив ми приходили з дружинами. От тоді ми з нетерпінням чекали на Володіну обраницю. Цікаво ж було поглянути, хто так причарував бідолашного чоловіка.
Коли я побачив Людмилу, сам дар мови втратив. Вона була надзвичайно красива. Мало того, у мене була можливість поспілкуватися з дружиною колеги. Ерудована, мудра, весела – у цій жінці поєднувалися усі якості ідеальної дружини. Б’юся об заклад, вона ще й готує відмінно. Люда була у полі мого зору всього декілька хвилин, а викидував я її з голови декілька тижнів. Все ж таки є на землі така порода жінок, яких у народі називають вiд _ьмaми. До Володимира більше питань немає. Була б у мене така дружина, я б теж кожного вечора поспішав додому й не потрібні мені ті чоловіки та пиво.
