Мої батьки одружилися в досить пізньому віці. В обох було нещасливе минуле. Тато розлучився зі своєю першою дружиною. Від попереднього шлюбу у нього залишився син. З Миколою ми гарно спілкувалися й дружили. Він частенько у нас гостював. Ні я, ні мати не були проти цього. Тато радів, що його діти порозумілися. Микола теж ставився до стосунків батьків з розумінням й не тримав зла на мою матір.
Бабуся неодноразово натякала, що у мами до батька теж було перше кохання. Декілька разів я намагалася випитати у неї подробиці та старенька вперто мовчала: «Настане час й ти про все дізнаєшся».
Життя плило своєю чергою. Кожен займався власними проблемами та турботами. В суботу, за традицією, ми збиралися разом, щоб спільно провести час. Ходили до парку, в кафе, відвідували нові місця. Микола заходив в гості, коли випадала можливість. В неділю я відвідувала танці. Особливо ця справа мені не подобалася, але мама наполягала, що дівчинці в моєму віці варто розвиватися фізично. Якщо бути правдивою, то танцювальний гурток я відвідувала радше для мами, ніж для себе.
Якось у мене не було жодного бажання відвідувати урок, тому я вирішила схитрити. Сказала батькам, що у мене розболівся живіт й залишилася вдома. Батько дивився телевізор, а мама почала кудись збиратися.
-А куди це ти йдеш – запитала у неї.
– У справах – коротко відповіла мати.
-Можна з тобою? – мені не хотілося сидіти вдома у вихідний день.
-Аякже твій живіт, уже не болить? – мама викрила мій обман й, здається, розсердилася.
-Пробач, я більше так не робитиму.
-От і чудово! Залишишся вдома й подумаєш, як ще не варто вчиняти.
Коли за мамою закрилися вхідні двері, побігла до батька випитувати про таємничі справи мами. Він сказав, що вона сама мені про все розповість, коли вважатиме за потрібне. Від цього моя цікавість не зменшилася та довелося таки заспокоїтися.
Через тиждень історія повторилася. Цього разу я не втікала з занять, їх скасували, бо вчителька захворіла. Як і минулої неділі тато залишився вдома, а ненька кудись збиралася у справах. Я не могла придумати, куди саме вона ходить. З роботою це не могло бути пов’язано, а зустріч з подругами мати б не приховувала.
Цього разу я вирішила задовольнити свою цікавість. Сказала татові, що біжу в магазин, а сама вирішила простежити за мамою. Я чекала на будь-яке місце, окрім того, куди вона прийшла. Кладовище. Я не люблю такі місця, тому далі за ненькою не пішла, а повернулася додому. Матері не було декілька годин. Я вже почала хвилюватися, тому звернулася до тата:
-Ти знаєш, що твоя дружина відвідує кладовище?
-Знаю – спокійно відповів він.
– Для чого, до кого вона ходить?
Батько не встиг відповісти, бо мама повернулася додому. На її очах застигли сльози. Вона чула про що я розпитувала у тата, тому покликала мене до моєї кімнати на розмову. Я не знала чи варто хвилюватися, але пішла.
-Я думаю бабуся тобі розповідала, по секрету, що у мене до батька був інший чоловік.
-Розповідала.
-Так от, звали його Максим. Ми були одружені й безмежно любили один одного. Наше майбутнє здавалося радісним та щасливим, але гopе ходило зовсім поруч. Максима зб _ила автівка у першу річницю нашого весілля. На жаль, врятувати його не вдалося.
Кожної неділі я ходжу на цвинтар, щоб розповісти йому про своє життя й просто побути поруч.
-А як же тато, ти взагалі його не любиш?
-Звісно, що люблю, але й Максима забути не можу. Це важко пояснити, тому я відкладала цю розмову на час, коли ти подорослішаєш.
-Можна наступного разу я піду з тобою. Познайомлюся з ним?
-Звісно можна.
Між нами більше не було таємниць.
