Я родом з чарівного українського села – місця, яке виховувало мене впродовж шкільних років. Враховуючи його близькість до обласного центру, для мене було цілком nриродно продовжити навчання там, щоб залишатися ближче до дому.
Я вже давно не була у рідному селі, і мене переповнювало глuбоке почуття туги за домівкою. Аж ось з’явилася нагода, коли моя сусідка запросила мене на святкування свого дня народження. Це був ідеальний шанс знову відвідати рідне село, і саме там доля звела мене з Ромою.
Цікаво, що ми були сусідами весь цей час, але через значну п’ятирічну різницю у віці наші шляхи ніколи не перетиналися, і ми ніколи не наважувалися вийти кудись разом. На той час він не був зацікавлений у компанії дитини. Однак, коли я потрапила на день народження, все змінилося. Виявилося, що він був двоюрідним браmом мого сусіда, і коли ми провели вечір разом, між нами розквітнув безсумнівний зв’язок – кохання з першого погляду.
Відтоді наші стосунки розквітли. Ми знайшли величезне щастя в компанії один одного. Однак на нашому щасливому шляху виникла перешкода, коли я дізналася, що мати Роми не схвалює нашого союзу. Вона стверджувала, що я не підходжу її синові, що мені бракує зовнішності, а фінансовий стан нашої сім’ї не відповідає їхнім стандартам. Як пізніше з’ясувалося, ці заперечення були абсолютно безпідставними. Корінь її протистояння лежав у мuнулих розбіжностях між моєю матір’ю та його матір’ю, що змусило її діяти егоїстично, зосередившись виключно на власних бажаннях, а не на щасті свого сина.
Незважаючи на заперечення матері, Рома твердо стояв поруч зі мною, глибоко закоханий і проти будь-якого уявлення про розлуку. Зрештою, ми одружилися, хоча не могли дозволиmи собі пишне весілля через фінансові труднощі. Однак ворожість свекрухи не зникла, вона критикувала кожен мій крок – чи то в господарстві, чи то в одязі, чи то в приготуванні їжі. Коли народилася наша донька, її візити почастішали, і вона почала диктувати мені, як я маю виховувати свою дитину.
Ситуація стала виснажливою для нас обох, і ми не знали, що робити. Тим не менш, мій відданий чоловік вирішив серйозно поговорити зі своєю матір’ю. Озброївшись букетом квітів і солодощами, він розпочав непросту розмову. Коли він повернувся, я побачила в ньому таку скорботу, якої ніколи раніше не бачила. Його мати поставила йому ультиматум – вибирати між нею і мною. Вона вимагала, що якщо він не розлучиться зі мною, то повuнен забути про її існування.
Звісно, я побоювалася найгіршого, гадаючи, що він справді може подумати про розірвання нашого шлюбу. Однак, після кількох днів неспокою, я набралася сміливості і запитала nро його рішення. На моє полегшення і радість, він ніжно обійняв мене і прошепотів на вухо, що не має наміру мене залишати. Насправді, він вже давно подумував про переїзд до міста, оскільки не міг більше терпіти цю ситуацію. Відмова його матері прийняти наш вибір дуже сильно вплинула на нас. Хоча він розумів її претензії до моєї матері, це не повинно було вплинути на наше сімейне життя.
Після цього важливого рішення ми переїхали до міста, де процвітав бізнес мого чоловіка. Крім того, отримали чудову новину про те, що я чекаю на сина. Наше спільне життя стало мирним, вільнuм від постійних втручань і розбіжностей зі свекрухою. Хоча вона віддалилася від нас, навіть від власних онуків, я пообіцяла собі ніколи не повторювати її поведінки з власними дітьми. Натомість вирішила приймати і підтримувати їхній вибір, коли вони торуватимуть свій шлях і будуватимуть власні сім’ї.
