Іванна до мене була одружена й мала хлопчика 9 років. Чому життя з колишнім чоловіком не склалося, я не допитувався, але знав, що він не зник назовсім із їхнього життя. Микола виплачував аліменти, проводив час із сином, коли мав таку можливість. Усі питання стосовно виховання дитини Іванна вирішувала з колишнім. Я вирішив не втручатися, адже вони батьки і їм видніше.
Загалом дівчина мені дуже подобалася й малий Гриша теж був гарним малим. Ми швидко знайшли спільну мову, багато часу проводили разом. Хлопчик прив’язався до мене, Іванна то бачила й неймовірно раділа. Я не мав нічого проти дитини, тому вирішив, що із задоволенням візьму на себе відповідальність за Іванну та Гришу.
Через три місяці стосунків ми одружилися. Гриша був щасливий переїхати жити до мене разом зі своєю матір’ю. Квартира у мене велика, тож хлопчик отримав окрему кімнату, ми з дружиною мали можливість усамітнюватися у своїй спальні. Я відвозив малого до школи, коли потрібно водив на гуртки та навіть оплачував репетиторів. Зі своїм батьком Гриша продовжував спілкування, добре, що Микола виявився серйозним чоловіком. Він не втручався в особисте життя дружини й не заважав нам будувати спільне майбутнє.
Щоб не втрачати романтики у стосунках, я частенько влаштовував дружині приємні сюрпризи. Готував вечерю, дарував квіти, робив несподівані подарунки. Її посмішка вартувала кожної витраченої хвилини. Іванна була щаслива, вона не помилилася у своєму виборі, це робило щасливим і мене.
Все було б добре, але Гриша останнім часом почав поводити себе просто жахливо. Хлопець часто грубіянив, не хотів виконувати свої домашні обов’язки, відмовлявся навчатися. Я вирішив не втручатися, адже з самого початку обумовив з Іванною, що вихованням займається вона з колишнім чоловіком.
Та коли витівки малого перетнули межу дозволеного, це позначилося на наших з Іванною стосунках. Якось Гриша без дозволу увійшов до нашої спальні та демонстративно ліг між мною та своєю мамою. Пояснив, що хоче подивитися телевізор, а самому йому скучно. Без дозволу він почав брати мої речі, запрошувати у квартиру своїх друзів, після яких два дні доводилося прибирати.
Словом, терпіти більше не було сили. Я вирішив поговорити з Іванною та запитати, чи збираються вони з Миколою якось повпливати на хлопця. Наша розмова закінчилася сваркою. Після того, ми не могли порозумітися в жодному питанні. Іванна постійно була нервова та збуджена, а я просто хотів повернути наші колишні стосунки.
Гриша був задоволений. А я от тепер не розумію, що робити зі своєю сім’єю. Іванну я кохаю, до Гриші ставлюся, як до рідного, тоді чому наші стосунки зіпсувалися? Можливо я був не правий, коли вирішив не брати участі у вихованні хлопця. Я ж йому не чужа людина. Проте зараз занадто пізно змінювати своє рішення. Думаю, Гриша навмисне робитиме мені перевірки на витривалість.
Хоч я чоловік і терплячий, але не можу жити у постійному стресі. Тому, якщо Іванна так нічого й не вирішить, стосовно виховання дитини, доведеться натякнути їй на розлучення. Можливо хоч тоді вона зрозуміє, що така поведінка Гриші може призвести до небажаних наслідків для нас обох.
