У моїх батьків є любима та не любима донька. Чи варто пояснювати, хто із нас двох не любима? Так-так, все вірно зрозуміли. Я – не любима. А от моя старша мало не пуп землі для них.
Нещодавно у моєї мами було день народження. Ми із чоловіком довго ломали голову, що ж їй подарувати. Все-таки Ювілей був. Не знайшовши потрібного варіанту, вирішили подарувати гроші. Вони зайвими ніколи не бувають. Поклали до конверта п’ятнадцять тисяч, та купили великий букет квітів. Хоч ми й не були багатіями, та дороблювали ремонт у квартирі, вирішили все одно зробити гарний дарунок. Як не крути, а батьки на гарно допомогли стати на ноги, коли ми тільки вступали в доросле життя.
На свято приїхала й моя сестра з чоловіком. А подарунок привезли тільки квіти та торт. Проте хочу зазначити, що вони ведуть свій бізнес – магазини дерматологічної косметики по всьому Києву! Не варто говорити, що вони могли зробити кращий дарунок, ніж оце.
Тільки но мама вгледіла свою малесеньку дівчинку на горизонті – відразу забула про нас. Відклала той букет та гроші в дальню кімнату та пішла зустрічати любимо донечку. Мені вже стало образливо. З дитинства ніби й звикла, що мною нехтують, та все одно ситуація образлива.
Ми сіли за стіл. Мама тільки й розпитувала про справи старшої та її чоловіка. Знову нас ніби й не існувало. Ми з чоловіком сиділи мовчки. Він побачив мої сльози на очах, та ніжно обійняв в знак підтримки. Тільки він розумів, чому вони з’явились. Хоч й всіма силами намагалась не дати їм вийти на ззовні, та все дарма.
Після вечері мама розрізала торт на декілька частин. Більшу віддала із собою старшій донці, залишила декілька шматочків собі та дала два нам. Мен взагалі було все одно на солодке, та це вкотре показало її ставлення до нас двох. Прірву між нами, якщо говорити точніше.
Коли ми вже сіли у свою машину, а сестра у свою, мама окликнула старшу. Я озирнулась по інерції. Мама протягнула щось сестрі. Це щось було дуже схоже на той конверт із грішми, який ми подарували мамі. Сестра без зайвих питань швиденько засунула гроші собі до карману. А хто буде відмовлятись від такого дарунка! Дарма, що вони витрачають таку суму за один похід до ресторану. В мене кипіла лють! Я хотіла підійти та розказати мамі та й сестрі заразом, що я про них думаю! Добре, що чоловік мене вчасно зупинив. Всю дорогу я плакала. Хіба ж так можна?! Мені батьки в житті не робили коштовних дарунків, тільки трішки допомогли із покупкою квартири. ТА й те, гроші ми їм всі повернули. А тепер, коли мама віддала ті кошти сестрі, я вже й не мала що сказати. Чи варто мені взагалі ще з’являтись в тому будинку? Мою пропажу не помітять, закладаюсь! Так хоч мої нерви будуть ціліші.
