У більшості людей спогади про студентські роки викликають посмішку на обличчі. Золота пора юності, нових відкриттів, кохання та веселощів. Для мене це найжахливіший період, оскільки трапилося одне нещастя, яке докорінно змінило мої погляди на життя та друзів.
У мого хлопця мав бути день народження. Неабияка дата – 18 років, пора повноліття та законної покупки пива. Я знала, що найкращим подарунком для нього стане гучна вечірка з найкращими друзями. Тож вирішила влаштувати для коханого сюрприз. На вихідні я орендувала заміський будинок й запросила нашу компанію на святкування. Артемові сказала, що мені потрібно завезти реферат викладачеві й попросила мене підвезти.
Коли ми прибули на місце на нього чекав неабиякий сюрприз. Правда, окрім запрошених мною гостей, десь взялася ще ціла компанія незапрошених. Усі веселилася, випивали, танцювали, слухали гучну музику. А як офіціантка, подавала напої, прибирала за ними й слідкувала, щоб нічого не розбили.
Розійшлися гості аж під ранок. Артем також повернувся у місто по важливих справах. Обіцяв забрати мене. Я ж залишилася прибирати погроми, залишені після них. Вечері мав прийти власник й оглянути житло.
На його прихід я чекала з якимось хвилюванням. Хоч лад в домі й навела, але все одно, щось підказувало, що ця вечірка вилізе мені боком. Так і сталося. Коли прийшов господар, перевірив дім на чистоту та порядок, а потім догледів, що зникли коштовності його дружини. Їхня спальня була зачинена на замок. Ключів ні в кого не було, але це не завадило комусь із гостей зламати двері й обчистити усі шкатулки. Мене аж млість ударила. Будинок орендувала я, значить і відповідальність на мені.
Не хотілося мати справи з поліцією. Дякувати богу, господар увійшов у моє становище й пообіцяв не повідомляти до правоохоронних органів, якщо ми повернемо йому гроші за прикраси. Сума захмарна – 120 тисяч гривень. Я чимдуж полетіла до гуртожитку, зібрала усіх запрошених й розповіла про те, що сталося. Якщо ми скинемося разом, то зможемо повернути гроші й ніхто не дізнається про те, що сталося.
Друзі, як один, відмовилися давати гроші й сказали, що це мої проблеми. Навіть мій хлопець Артем не підтримав моєї ідеї. «Маленька, ти організатор, значить ти й відповідальна» – так він мені сказав, коли виходив із кімнати. Ну добре, якщо вони не хочуть по-хорошому, зроблю у їхньому стилі. Я почала відправляти їм фото з того вечора. Не найкращі фото, варто сказати, й пригрозила опублікувати їх у соціальних мережах, відмітивши кожного. Умова дуже проста: або вони допомагають мені, або я руйную їхні життя.
Уже через дві години у мене на руках була необхідна сума, я зробила ще свій внесок й віддала все власнику дому. Після цієї неприємної ситуації з Артемом ми розійшлися, а друзів, як виявилося, у мене й не було.
