Досить часто у нашому житті настає поворотний момент, який зміню усе до чого ми були так звиклі.
Два дні тому я вважала себе коханою дівчиною, сумлінною робітницею й щасливою людиною. У мене були шалені плани на життя й кар’єру, але все змінилося в одну мить.
Того вечора я раніше повернулася з роботи. Наша начальниця поїхала на важливу зустріч, а нам дозволила закінчити раніше. Дорогою додому я забігла по продукти, хотіла зробити хлопцеві сюрприз й приготувати смачну вечерю.
Двері квартири були незамкненими – це мене насторожило. Почувши голос свого хлопця, впевнено зайшла всередину й очам своїм не повірила – він зраджував мені з моєю ж начальницею.
Зрозуміло, що наступного ж ранку мене звільнили, з квартири виселили, а серце розвалилася на шматочки від підлої зради. Та я не збиралася лити сльози по цьому зраднику й тим більше шкодувати за втраченою роботою. Того ж дня почала шукати оголошення й домовилася про співбесіду.
Ввечері вирішила піти до клубу відсвяткувати свою свободу й вперше у житті зробити щось божевільне, необдумане. Я випила чимало коктейлів й пішла танцювати. До мене клеїлося багато хлопців, але ідея зробити щось божевільне більше не видавалася хорошою. Захотілося подихати свіжим повітрям, тож я вийшла на вулицю.
До мене одразу почали клеїтися якісь чоловіки. Вони посилали в мою адресу не надто приємні слова, а один навіть почав розпускати руки. Я запанікувала. Саме цієї миті з’явився мій рятівник. Незнайомий чоловік без зайвих церемоній підійшов до компанії й буквально видер мене з лап того збоченця. Вигляд у нього був впевнений, тож ніхто не наважився перечити.
Решту вечора ми провели разом, знайомлячись. Денис виявився веселим та привабливим молодим чоловіком. Я трішки розповіла про себе. Розлучатися не хотілося, тому я запросила хлопця до себе «на каву». Ніч ми провели разом. Вранці Дениса не було. На столі лежала записка «Побіг на роботу. Ти соня. Сніданок приготував, каву заварив. Ввечері буду». Я просяяла в усмішці. Здається, у когось буде побачення.
В радісному настрої почала збиратися на співбесіду. Охочих було чимало, мене приймали чи не в останню чергу. Коли я увійшла до кабінету директора запанікувала. Переді мною сидів Денис. Хлопець ніжно до мене посміхнувся, а потім почав співбесіду.
Ввечері директор власною персоною повідомив мені, що я прийнята на роботу. Ми пішли святкувати до ресторану.
Ось так в одну мить я отримала прекрасного хлопця й чудову роботу. Головне в нашому житті – це баланс. Не бійтеся позбуватися старого, тоді у ваше життя неодмінно прийде щось нове.
