Раніше я вважала, що батьки завжди готові підтримати своїх дітей. Однак батьки мого чоловіка вирізняються з-поміж інших, і не в позитивному сенсі. Якщо говорити відверто, то вонu не вписуються в шаблон типових батьків. Незважаючи на свою заможність, вони не виявляють жодного інтересу до допомоги своєму синові.
Суть нашої ситуації полягає в тому, що ми з чоловіком почали відкладати гроші ще до одруження. Ми продовжували економити і після весілля, і навіть примножили наші зусилля. Однак нам так і не вдалося накопичити достатньо для першого внеску за будинок. Нам обом скоро виповнюється тридцять років. Мu почали заощаджувати, коли нам було по двадцять п’ять, а зв’язали себе узами шлюбу у двадцять сім.
Я вийшла за нього заміж через наше глибоке і щире кохання, але я також мала надію, що його батьки запропонують певну допомогу. На жаль, зараз ми живемо в орендованій квартuрі, і я не готова народжувати дитину, поки у нас не буде власного житла. Привозити дитину в тимчасове житло мені не дуже подобається.
Близько місяця тому ми відвідали чоловікових родичів. Вони почали розпитувати, коли ми подаруємо їм онуків. Я натякнула їм, що ми подумаємо про дітей лише тоді, коли матимемо власний будинок. На жаль, вони не зрозуміли мого натяку.
Однак через три тижні я отримала шокуючу новину – я була вагітна. Це, м’яко кажучи, застало мене зненацька. Не маючи власного житла, я виявила, що чекаю дитину. Переривання вагітності не було для мене варіантом, тому я прийняла рішення виносити дитину, незважаючи на обставини. З іншого боку, я думала, що моя вагіmність може вплинути на моїх свекрів, і вони, нарешті, запропонують нам фінансову підтримку.
Ця надія була марною. Коли ми з чоловіком повідомили їм новину про те, що вони стануть дідусем і бабусею, я очікувала, що ті допоможуть нам знайти житло. Але, на жаль, вони не зробили такої пропозиції. Замість цього повідомили мені, що планують поїздку до Європи, а потім відпустку в Туреччині або Єгиmті влітку. Крім того, розповіли, що планують побудувати у дворі невеликий дитячий майданчик з пісочницею, гіркою та гойдалкою для свого онука.
Після цього одкровення я прийняла тверде рішення ніколи не знайомити свого онука з батьками мого чоловіка. Я не влаштовувала жодних сцен, не зчиняла галасу, але вирішила помститuся по-своєму. Для мене було очевидно, що вони більше дбають про свій європейський тур і плани на відпустку, ніж про благополуччя власного сина та онука. А раз так, то вони ніколи не побачать моєї дитини.
Час минав, мій живіт ріс, а малюк розвивався. Незабаром мені потрібно було лягати в пологовий будинок, а це означало, що доведеться привезти дитину в нашу орендовану квартиру. У тому, що у тридцять років я не змогла забезпечити своїй дитині належне житло, винні виключно батьки мого чоловіка. Я ніколu їм цього не пробачу, і вони ніколи не матимуть привілею зустрітися зі своїм онуком.
