Руслан вкотре за останній місяць сидів і слухав від матері історію про красуню-дівчину, що живе навпроти їхньої квартири.
– Людочка освічена, закінчила інститут. Зараз працює на хорошій роботі, має високу зарплатню. Та не витрачає, як інші дівки її віку, все на себе, а батькам допомагає, підтримує. Мало того, що добра й розумна, так ще й красуня яка. Ти б її побачив: довге волосся, красиве личко, маленький носик.
-Ба бачив я твою Люду, дівчина, як дівчина, нічого особливого. А ти звідки усю цю біографію довідалася?
-Так в гості до неї ходила. Вона мене чаєм пригощала і пирогом, який сама ж і спекла. Ніколи такого смачного не куштувала.
-Мамо, а ви думаєте дівчина, яка хоче вийти заміж буде розповідати про себе щось погане?
-Так я для тебе стараюся. Он уже вік який, а ти все один та один. А я онуків хочу дочекатися та тебе в надійні руки відати.
-Дочекаєшся. Не хотів я наперед розповідати, поспішати, але бачу, що ти не заспокоїшся. Є у мене дівчина. Ми у відрядженні познайомилися. Працюємо в одній і тій же сфері, просто в різних організаціях. Юля мені дуже подобається, я думаю це серйозно. Буду освідчуватися.
-Так чого ж ти цю Юлю матері не показуєш?
-От завтра ж і покажу.
Дівчині ідея швидкого знайомства з батьками не надто сподобалася. Не розуміла вона куди Руслан так поспішає, адже зустрічаються вони лише три місяці. Невже одружуватися надумав? Перед походом до матері коханого дівчина як слід підготувалася. Спекла торт, купила квіти та чай. Оскільки вперше йшла у будинок майбутньої свекрухи вирішила купити невеличкий подарунок – купила набір гарних чашок.
Зустріли дівчину не надто приязно. Інна Олегівна одразу показала своє невдоволення. Подарунок прийняла, але навіть не заглянула всередину. Сказала, що солодке не їсть, щоб цукор не підіймався та й шоколадні торти вона на нюх не переварює. Юля стояла посеред квартири й вже не знала проходити далі чи розвертатися та йти. Добре, що Руслан поряд, він надавав їй сміливості.
Коли сіли до столу, Юля намагалася знайти тему для розмови. Інна Олегівна говорила неохоче, відповідала короткими фразами й нічого в Юлі не запитувала. Довгий час тривала мовчанка. Через хвилин 20 у двері квартири подзвонили, до кімнати увійшла та сама Люда зі своїм знаним пирогом. Мати Руслана аж розквітла, коли побачила дівчину. Запросила до столу, почала розпитувати про життя та все нахвалювати, яка ж у неї гарна сусідка. Юля більше не могла витримати цієї вистави. Подякувала за виставу й поспішила на вихід.
Дорогою додому плакала, Руслан заспокоював:
-Та вона навмисне це зробила, щоб нас посварити. Та я не збираюся від тебе відмовлятися, бо моїй мамі щось там не подобається Тобі зі мною жити. Завтра ж підемо й одружимося!
Звісно, що мати Руслана не очікувала на такий необдуманий крок сина, тож на святкування розпису навіть не з’явилася. Життям сина не цікавилася й на телефонні дзвінки не відповідала. Коли від спільних знайомих дізналася, що стала бабусею, вирішила таки здійснити візит до дітей. До онука прийшла з пустими руками, на запрошення невістки сісти до столу, попити чаю, нічого не відповіла. Коли підійшла до колиски, нехороше скривилася й повідомила:
-Він ні капельки не схожий на мого сина.
Терпіти образи цієї жінки у своєму домі Юля не хотіла, тому спровадила свекруху. Ввечері про все розповіла чоловіку, він пообіцяв, що більше його матір у їхньому житті не з’явиться.
