Катя прибігла у свою кімнату в гуртожитку щаслива й радісна, як кіт, що поїв смачної сметанки. Влад дивився на свою подругу дитинства, не відриваючи погляду.
-Нарешті здала залік? – припустив він, адже не знав, чому ще так можна радіти.
-Краще, Владику, краще! Сергій нарешті запросив мене на побачення. Сьогодні ми йдемо на дискотеку.
Настрій хлопцями вмить зіпсувався. Він ще раз поглянув на посмішку Каті, а потім таки висловив свої побоювання:
-Він тобі не потрібен! Ти знаєш, яка дурна слава про нього ходить в університеті. Він дівчат міняє, як рукавиці. Оком не поведе, як покине тебе заради іншої.
-Це все дурні вигадки в які я не вірю! Якщо не хочеш порадіти за мене, то краще йди!
Це була їхня перша серйозна суперечка. Раніше друзі ніколи не сперечалися. Влад страшенно її ревнував та хвилювався, що залишиться дівчина з розбитим серцем. Він кохав Катю ще зі школи, але не наважувався зізнатися у своїх почуттях. Раптом вона злякається й взагалі припинить їхнє спілкування. Тож він задовольнявся роллю друга, яку йому виділили. Та все одно глибоко в душі сподівався, що одного дня дівчина таки стане його.
Чотири місяці Катя з ним не розмовляла, зустрічаючись кожного вечора зі своїм хлопцем. Дівчина почувала себе справжньою красунею раз біля неї такий чудесний хлопець. Навчання закинула, на подруг не зважала й до батьків телефонувала через раз. Усе її щастя розвіялося в одну мить, коли вона зробила тест на вагітність.
Ввечері розповіла про все Сергієві, очікувала, що він її заспокоїть та покличе заміж, але натомість хлопець лише посміявся з неї. «Дитина мені не потрібна та й ти теж уже набридла. Роби що хочеш, а мене більше не чіпай!» Так і закінчилося її всеосяжне кохання. Зі сльозами на очах вона прийшла до Влада й проридала на плечі друга всю ніч. Владислав її не покинув та не відвернувся. Заспокоював, жалів, обіцяв, що допомагатиме. До батьків вони теж поїхали вдвох.
Катя не могла відірвати погляду від підлоги й поглянути батькам у вічі. Владу довелося самому розповісти про те, що сталося. Мама плакала, батько кричав:
-Та хто ж тебе тепер, зіпсовану, в дружини візьме?
В кімнаті запала тиша. Жінки плакали, тато сердився, а Владислав вперше наважився на серйозний вчинок:
-Я візьму!
Три пари очей подивилися на нього з великим здивуванням. Ніхто не очікував на такий поворот подій. Владислав, набравшись хоробрості, продовжував:
-Катю, я вже давно тебе люблю й обіцяю так само любити дитину, яку ти носиш під серцем. Мамо, тату, якщо ви дасте своє благословення ми одружимося якомога швидше. Ніхто не знатиме правди, окрім нас з вами.
Того вечора родина Катерини пережила багато. Новина про вагітність доньки, відвертість її найкращого друга та підготовка до майбутнього весілля. Ще більше пережила сама дівчина. Все життя вона вважала Влада своїм найкращим другом. Завжди була з ним щирою та відвертою, розповідала про всі свої хвилювання та радощі, не стримуючись у подробицях. Як можна було не помітити, що він увесь цей час був закоханим в неї.
Катя любила його, як друга, але знала, що він стане прекрасним чоловіком для неї й чудовим батьком для дитини. Саме тому й погодилася вийти заміж.
Час все розклав по своїх місцях. У подружжя народився здоровий хлопчик Тимофій. Рідні та друзі постійно захоплюються неабиякою схожістю сина з батьком. Катя лише посміхається. Влад не підвів її очікування, вона щаслива. На разі вони готуються до народження донечки. Можливо воно й на краще, що рідний тато Тимофія не захотів взяти на себе відповідальність. Хто знає, яке б життя чекало на них тоді.
