Моя начальниця святкувала свій ювілей. День народження вирішила влаштувати з розмахом, тож запрошених було чимало. Я прийшла на свято зі своїм чоловіком. Ми давненько разом не виривалися. Микола пішов розмовляти у чоловічу компанію, поки я дегустувала закуски та смакувала шампанським. Раптом за спиною почула:
-Свєтка, невже це ти? – біля мене зупинилася гарна доглянута жінка, приблизно мого ж віку. Я ніяк не могла пригадати, чому її обличчя мені видається знайомим. Жінка допомогла.
-Так це ж я, Анька! Ми навчалися разом в університеті.
-Точно, не впізнала. Значить, багатою будеш. Скільки літ, скільки зим. Ти так погарнішала. Роки пішли тобі на користь.
-Хочеш вір, а хочеш ні – це не роки, це розлучення. Бачила б ти мене місяць тому. Я не могла собі дозволити крему нічого купити. А тепер сама відчуваю, як розцвіла. От що значить скинути зайві 115 кілограмів нещастя. (Це вона так жартувала про свого колишнього чоловіка)
-Наскільки я пам’ятаю, ти вийшла заміж за хлопця з паралельної групи. Іван же за тобою ще з першого курсу бігав. Так кохав, усім про це розповідав. Невже життя не склалося?
Давня подруга поділилася своєю історією. Так, дійсно, вони з Іваном одружилися після випускного. Досить швидко їхнє життя полинуло вгору. Він влаштувався на хорошу роботу, вона отримала невеликий спадок. Вдалося за рік придбати власну квартиру. Зробили ремонт, змінили техніку, купили нові меблі. Далі жили у своє задоволення.
Кожного вечора новий ресторан, на вихідних покупки, у відпустку подорожі в інші країни. Подружжя ні в чому собі не відмовляло. Як-то кажуть: «Жили на широку ногу». Згодом Аня втомилася від такого життя. Не все ж розважатися, пора подумати й про майбутнє. Почала говорити Івану про поповнення у сім’ї. Понад усі жінка міряла народити дитину та стати мамою.
Чоловік виявився не готовим до дорослого життя. Його влаштовувало те, що він мав. Дітей вважав зайвим тягарем та викачуванням грошей. Це ж доведеться забутися про власні бажання та інтереси. З цього приводу вони почали сваритися. Поки Аня не поставила Івана перед вибором: або вони заводять дитину, або розлучаються. Чоловік обрав останнє.
Після розриву відносин жінка розцвіла, зустріла іншого чоловіка. Наразі у них все серйозно. Він так само як і вона, прагне мати сім’ю та дім, сповнений дитячого сміху. Іван же після розлучення втратив не лише дружину, а й своє безтурботне життя.
Квартиру довелося продати, а кошти поділити навпіл. Свою частку він швидко спустив по ресторанах та кафе. Довелося орендувати квартиру. Більшу частину зарплатні чолові витрачав на житло та комунальні послуги. Те, що залишалося, йшло на продукти та харчування. Про розваги довелося забутися. Ваня ледве зводить кінці з кінцями.
Все могла б статися зовсім по-іншому, якби не його егоїзм. Особисто ми з чоловіком заробляємо не багато. Проте наших коштів вистачає на те, щоб утримувати сім’ю з чотирьох осіб. Ми не відмовляємо собі в корисних продуктах, на вихідних постійно відвідуємо цікаві місця, а на канікулах стараємося повезти дітей на море. При всьому ще й вдається відкладати якусь копійку. Як на мене, головне бажання та вміння розпоряджатися грішми.
Добре, що Аня змогла вчасно покинути чоловіка марнотрата. Я рада, що зараз у її житті з’явився гідний чоловік. Сподіваюся, найближчим часом вона здійснить свою найзаповітнішу мрію й побачить довгоочікувані дві смуги на тесті на вагітність. Ми обмінялися номерами телефону, тож тепер підтримуватимемо стосунки.
Що буде з Іваном нікому не цікаво. Він отримав те, на що заслуговував. Зате вільний від батьківських зобов’язань. Хотів чоловік зекономити на дітях, а тепер все життя доведеться економити на собі.
