Мої тесть з тещею то просто щось! Ні, справді! Настільки не компетентних людей у своєму житті я ще не зустрічав.Та щобільше, вони якісь жорстокі, непомірно наглі та сварливі. Їх хлібом не годуй – дай посваритись. З маленької сварки за пів оберту роздують скандал вселенського масштабу!
Все почалось давно. Ми з дружиною жили щасливо, поки до нас в гості, або навіть просто телефонували її батьки. От все було, ні хто не нагружає, не кричить та ге вимагає. На кожен телефонний дзвінок ми з дружиною реагували мало не міні інсультом, чесне слово, господи прости!
Дружину я зустрів в театрі. Вона прийшла на концерт рок-опери. Така маленька, ніжна дівчинка, я б в житті не подумав, що їй таке припаде до смаку. Та коли ми познайомились з нею, мені стали ясніші її смаки. Не дивлячись на її зовнішність, дружина була міцним горішком. Ще через деякий час познайомившись з її рідними, зрозумів чому.
Вона довго відкладала наше знайомство. Весь час придумувала дурнуваті відмовки, та одруження було не за горами, тож відкладати теж було нікуди. Спершу вони здались звичайною родиною. Перші пів року навівть без сварок. Певно соромились ще. А потім почалось. Крики, істерики. Нас навіть декілька разів закривали у них в середині будинку, щоб ми не поїхали раніше, аніж вони вимістять на нас всю злобу.
Після такого скандалу ми не спілкувались десь пів року. Було так добре, спокійно. Аж тут дзвінок. Дінь-дон, бляха муха! й почалось знову. Й так було по колу вже понад десять років. Ми вже дітей власних мали, а тесть з тещею не соромились й перед онуками таке влаштовувати.
А ось десь місяці з два тому я знайшов кращу роботу. Мені дали житло для родини, яке я міг викупити, віддававши частку із зарплатні, надали службове авто. Та й зарплатня була набагато краща, ніж раніше. Про це знали тільки мої батьки. Але якимось чином дізнались і батьки дружини… Вони відразу почали обривати телефони, вимагати гроші. Бо їм так важко, грошей ні на що не вистачає, зарплатню не підіймають, а ціни ростуть.
От з того дня й почали плакати наші спокійні дні. Вони й дізнались нашу нову адресу проживання. Ми то й не проти спілкуватись, але коли вони приходять влаштовувати скандали, а тепер щей скандалять, щоб ми давали гроші, то вибачте, але до побачення.
Ми допомагали грішми завжди, та коли це вже вимагають, то ні, так не буде. Теща почала діставати свою доньку, щоб та купила їй путівки в Єгипет. Бо вона ж може дозволити. А у нас зараз всі вільні кошти йдуть на викуп квартири, в якій ми проживаємо. Коли вона сказала мамі про це, та почала наполягати, аби донька взяла кредит на їхню відпустку. Віддасть з нової зарплатні. Нам же неважко.
Так пройшов місяць. Вимагання коштів не припинялись ні на мить. Кожен раз нові якісь потреби. Кожного разу дуже потрібно та кожен раз цінник вище. Деякі речі, які дійсно потрібні, дружина й купувала, я давав тестю гроші. Та коли вони все більше наполягали, аби ми брали кредити на їхні забаганки, то це вже перебір.
Ми поставили їм умови, або вони все це припиняють, або ми припиняємо з ними будь-які зв’язки. Достатньо. Я не Папа Карло. У нас є свої потреби. Допомога також має свої рамки. та знаєте що? Ця сімейка подала на нас до суду! Причиною стала свідома відмова від забезпечення непрацездатних батьків. То Капець!
Ми навіть не з’явились на судове засідання. Суддя закрив справу на першому ж читанні за відсутністю доказів. А ми з дружиною дійсно перестали з ними спілкуватись. Та й мої батьки також. Ми змінили номери телефонів, змінили всі замки у дверях. Не відкриваємо та ігноруємо будь-які моменти зустрічей. Навіть наші діти сказали, що то заслужено. Хоча ми всіляко намагались приховати що ж відбувається у нас в родині. Можливо, воно й потрібно було дозволити дітям спілкуватись з ними, та коли справа перейшла на рівень неадекватності, то краще повна ізоляція. Нехай самі живуть у своєму безглуздому світі.
Ця сімейка подала на нас до суду! Причиною стала свідома відмова від забезпечення непрацездатних батьків. То Капець!
