Я забігла у магазин, щоб купити собі доглядову косметику. Допомога консультанта мені була не потрібна, оскільки я завжди обирала те саме. Та того дня моя увага зосередилася на іншому. Неподалік від стелажа із засобами особистої гігієни крутилася дівчина. На вигляд я б не дала їй більш як 22 роки. Проте своєю зовнішністю вона розлякувала покупців.
Брудний одяг з неприємним запахом, спутане нерозчесане волосся, яке давно не бачило шампуню, брудні нігті, порвані черевики. До неї підійшов охоронець й попросив покинути магазин. В її очах вбачалося німе вмовляння, схоже, дівчині стало незручно, як і мені. Я підійшла до них й попросила дати дівчині спокій, вона має повне право здійснити покупку. Охоронець від нас відчепився й пішов на своє місце.
-Усе добре – звернулася я до незнайомки.
Вона нічого не відповіла, бо її очі були наповнені слізьми. Схоже вона збиралася розплакатися. Щоб цього не сталося, я поспішила перевести тему в інше річище.
-Може я можу чимось допомогти?
-Купіть мені, будь ласка, мила – дівчина не підводила погляду. Важко було попросити про таке у незнайомої людини.
Я дала їй грошей й сказала, щоб вона сама обрала. Покупку вона здійснила дуже швидко й побігла на вулицю. Мене непокоїла вся ця ситуація, тож я пішла слідом. Наздогнала її й запросила посидіти в кафе. Дівчина вагалася, але перспектива чогось поїсти взяла верх.
Поки я робила замовлення, Юля, саме так звали мою нову знайому, пішла до вбиральні. Вона так довго не поверталася, що я вже думала дівчина втекла. Та ось вона сіла за наш столик геть інша. Чисто вимиті обличчя та руки відкрили переді мною досить симпатичну дівчину. Юля розпочала розповідати про своє життя.
Народилася та виросла вона у повноцінній родині. З малечку пам’ятала про важкий мамин характер. Вона була досить жорсткою жінкою й не любила, коли їй не корилися. Росла Юлі в цілковитій дисципліні й боялася зайвий раз заговорити до неньки. Поки тато жив з ними, вона мала хоч якийсь захист. Та він не витримав важкого характеру дружини й пішов від них.
Рік тому Юля закохалася. Від матері свої нові почуття приховувала, знала, що та її ніколи не зрозуміє. Все розкрилося несподівано. Перед дівчиною поставили вибір: або вона розлучається зі своїм хлопцем, або для неї більше немає місця у батьківському домі. Дівчина обрала кохання.
Хлопець виявився не таким ідеальним, як вона собі думала. Кілька місяців з нею порозважався, а потім вигнав просто на вулицю. Вона спробувала повернутися додому. Мати навіть на поріг її не пустила. Сказала, що немає ніякої доньки й попросила більше її не турбувати.
Деякий час Юля жила у своїх подруг, поки не зосталася і без них. Саме тоді й опинилися на вулиці. Розповідати про своє життя безхатька не хотіла.
Я слухала її з важким серцем. Хоч дівчина для мене й чужа, але її історія нас поріднила. Після обіду я запросила Юлю до себе. Відправила у ванну кімнату, відклала свій старий одяг, виділила деякі доглядові засоби. Декілька днів ми жили разом, поки я не домовилася про кімнату в гуртожитку. Там для Юлі знайшлася і робота.
Вона дякувала мені дуже довго, перш ніж ми розійшлися. Наступна зустріч відбулася через років 6. Цього разу дівчина першою мене помітила. Вона була незрівнянно красива й доглянута. Юля вийшла заміж за хорошого хлопця, вони познайомилися саме в гуртожитку. Зараз мають власну квартиру, Іван гарно заробляє й повністю її забезпечує. Дівчина не хоче все життя сидіти на шиї в чоловіка, тому вступила до університету. Цього року закінчує магістратуру.
«Цього всього не сталося б, якби ви свого часу не допомогли. Я не втомлюся дякувати вам за допомогу. Нехай добро, зроблене вами, повернеться сторицею»
