Мої батьки ще замолоду зуміли придбати простору квартиру у центрі міста. Батько згадує, як важко доводилося працювати, по декілька років бути на заробітках, щоб мати щастя прокидатися у своєму помешканні. Він пишався тим, що зумів забезпечити родину на багато років уперед, але водночас шкодував, що в погоні за грішми упустив наше з братом дитинство.
Михайло, старший брат, уже давно мешкав окремо. Одружився, жінка його Катя, не з бідних. Її батьки власний бізнес тримають, тож на весілля подарували молодим власну квартиру. Коли й до мене дійшла черга одружуватися, привести дружину у власне помешкання я не міг.
На той час щойно закінчив навчання в університеті, роботи ще не знайшов. Довелося нас оселитися біля батьків. Жили ми непогано, кожен мав особистий простір. Мама порозумілася з невісткою, мою Світлану не ображала, ставилася до неї, як до рідної дочки. Ну а у нас з татом завжди були гарні відносини, тож ніхто не намагався брати головенство у родині.
Через декілька років спільного проживання, папа вийшов на пенсію. Останнім часом він почував себе недобре, часто хворів, тож вирішив зайнятися питанням своєї нерухомості. Оскільки у Михайла уже була квартира й з дружиною вони жили заможно, тому тато вирішив більшу частину житла переписати на мене. З нашої трикімнатної квартири 1/3 відходила брату.
Батько не робив це секретно. Зібрав нас усіх на сімейну нараду на якій і повідомив про своє рішення. Михайло не ображався, вважав, що так буде справедливо. До того ж саме він старший брат, а так заведено, що майно залишають молодшим дітям.
Після тієї розмови ми з Михайлом зустрілися ще раз. Брат покликав мене поговорити відверто без присутності батьків. Чоловік зізнався, що провалив бізнес, який для нього відкрив тесть, тож йому вкрай потрібні гроші аби все відшкодувати. Буде добре, якщо я виплачу йому його частину якомога швидше.
Звісно, у мене й близько не було тієї суми на яку розраховував Михайло. То де ж мені ті гроші брати? Якщо взяти кредит, доведеться пояснити дружині на що я його беру, а там і батьки довідаються. Будуть непереливки й мені, і брату. Може вдасться у кого позичити зі знайомих, проте страшно брати у чужих людей. Мабуть, таки пораджуся з дружиною. Разом ми вирішимо, що робити.
