Коли я повернулась додому з роботи, на мене чекав шокуючий і неприємний сюрприз. Коли я увійшла до квартири, мої речі були розкидані по всьому коридору. Розгублена і занепокоєна, я стала перед чоловіком і запитала, чому він виніс все з нашої спальні.
Його відповідь була несподіваною і болючою. Він заявив, що спальня тепер належить йому і його новій жінці, і що вони збираються жити там разом. Він навіть планував змінити замок в дверях. Я не могла повірити в те, що чула, і наполягала на тому, що ми все ще одружені.
Я благала його, нагадувала йому про наше спільне життя: виховання та одруження наших дітей, а тепер ще й онуків. Я запитала, як ми можемо ділити кухню з його новою дружиною, але він відмахнувся, запропонувавши по черзі.
Вся ця ситуація здавалася сюрреалістичною, і я не могла збагнути, як він міг поставити під загрозу нашу сім’ю і довготривалий шлюб. Той факт, що він міг мати коханку, ніколи не приходив мені в голову.
У дитинстві я була улюбленицею свого батька, і його втрата була найважчим випробуванням, з яким я коли-небудь стикалась. Я знаходила розраду у відвідуванні його могили, виливаючи йому своє серце.
Шукаючи розради, під час грози я натрапила на маленьку церкву. Молитва до Божої Матері принесла мені полегшення, і я почала регулярно відвідувати церкву. Під час одного з візитів я познайомилася з чоловіком на ім’я Григорій, який дуже нагадував мені мого батька. Він був вдівцем з дорослими дітьми та онуками, який відчував самотність у старості.
Проводячи час разом, ми сформували глибокий зв’язок, розуміючи, що наша зустріч, можливо, не була випадковою. Зрештою, Григорій зробив мені пропозицію, і після ретельних роздумів я погодилася. Тепер у моєму житті є два важливих Григорія – пам’ять про батька і мій люблячий чоловік, який багато в чому схожий на нього. Хіба ж це не подарунок долі?
