Історія моєї доньки та її чоловіка не з самих приємних. Чесно сказати, хоч це і не сталось особисто зі мною, але я переживала кожен день та кожну проблему доньки, як свою особисту.
Оля познайомила мене зі своїм чоловіком, вже аж тоді, як він зробив їй пропозицію. Напевно, то має сенс, адже якщо кожного хлопця приводити додому, то люди можуть щось не те подумати. Мені він е тоді здався якимось недуже приємним. Навіть слизьким. Не люблю таких людей. Та завжди намагалась оминути у своєму житті. А тут вже що вдієш. Донька обрала, значить буду миритись.
Через два роки подружнього життя у них з’явилась перша дитина. Чудова русява дівчинка. Я не могла нею натішитись. Часто забирала до себе додому поняньчити. І донці легше, і мені веселіше. Коли онучці виповнилось дев’ять років, Оля повідомила про ще одну вагітність. Їх родина здавалась мені просто зразковою. Звісно, зі сварками, але то життя. Я ніколи не лізла до них, тільки могла запитати, чи все добре, а решта на розсуд дітей.
В день, коли в Олі почались перейми, чоловіка вдома не було. Довелось мені взяти на себе ініціативу та завести до пологового. Була я там доки донька народжувала й аж коли перевели в палату. Чоловіка тоді досі не було, хоча про пологи повідомила його відразу.
В палаті вже вирішила запитати в Олі де ж він, на що вона просто розплакалась. Вперше я розгубилась. Не знала як заспокоїти, та в чому проблема. Вирішила дати їй з малюком поспати.
Наступного дня зятя теж е було. Назрівала важка розмова. Оля зізналась, що в чоловіка є на стороні інша жінка. Він зараз з нею, адже та теж вагітна і терміни вже піджимають. Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. Я б ніколи не подумала, що таке може бути. Зі сторони зразкова родина… мати виховує діток, займається домом та особистим розвитком, чоловік гарно забезпечує, то цінує дружину… і тут такий косяк виліз. Розпитувати подробиці не стала. Тема не легка.
На виписку чоловік таки приїхав. Оля удавала, ніби нічого не знає, та й мене того попросила. Наші з зятем відносини й раніше теплими назвати було важко, а тепер то й взагалі. Ненавиджу цього слимака!
Час йшов, Оля так і не подавала на розлучення. На мої питання, що вона планує робити, вона просто знизувала плечима. Інколи казала, що для неї то нічого страшного, головне, що діти щасливі. Вони ні в чому не винні, та мають рости в повній родині. Можливо, вона й має рацію. Проте про себе думати не хоче. Діти підростуть та зрозуміють маму, а от часи молодості, коли можна все змінити без глибоких шрамів минають. Чоловік же її так і живе на дві родини. Де у людини совість?!
