В Машу я закохався ще у шкільні роки. Ми 11 років сиділи за однієї партою. Чимало разом пережили. Вона готувала мене до випускних екзаменів. Підтримувала, коли я зазнавав невдач. Радила, коли потребував допомоги. На випускному я зізнався їй у своїх почуттях. Як приємно було дізнатися, що вони взаємні.
Вступили ми до одного й того ж університету, на різні факультети. Роки навчання ще більше нас зблизили. Весілля було лише питанням часу. Закінчивши навчання ми одружилися й одразу прийняли рішення їхати за кордон. Так, ми могли знайти роботу і вдома, але так хотілося мати власне гніздечко. Тому два роки ми працювали, не покладаючи рук, в денну та нічну зміни. Додому повернулися з необхідною сумою й купили омріяний будинок.
Вирішили на новосілля покликати сусідів. Заодно і познайомимося, адже раніше такої можливості не випадало. З однієї сторони від нас жила неодружена пара. Олена та Антон, приємні співрозмовники та доволі цікаві люди. Прийшли не з пустими руками. Принесли нам подаруночки та шампанське. З іншої сторони жила вже одружена пара. Ми ще не знали, як їх звуть й з нетерпінням чекали на їхній візит.
Через хвилин 20 роздався дзвінок. Я побіг відчиняти двері. На порозі мене зустрів пожежник. Він серйозним голосом заявив, що ми влаштували пожежу. Треба знайти причину загоряння. Я дещо розгубився й не знав, що відповісти. Яка ще пожежа? Та коли побачив на обличчі пожежника посмішку, зрозумів, що це якийсь розіграш. Чоловік зняв із себе каску і я упізнав у ньому нашого колишнього однокласника Миколу.
-А що голубки, вогонь вашого кохання досі такий палкий?
-Миколо, ну ти й чортяка. Ти мене неабияк налякав. То ти наш сусід?
-Так. Зараз дружина підійде, пішла перевіряти чи вимкнула праску.
Оце так зустріч. Ми й подумати не могли, що доля знову зведе нас з колишнім однокласником й ще тим веселуном. З сусідами ми подружилися й тепер частенько влаштовуємо посиденьки й смажимо шашлик. За безпеку не хвилюємося, адже з нами справжній пожежник.
