Зі своїм хлопцем Артемом я зустрічалася ще з 11 класу. Мені здавалося, що він кохання всього мого життя. Ми багато часу проводили разом, постійно розмовляли телефоном, листувалися й скидали один одному смішні меми. Між нами були злагода та взаєморозуміння. Поки інші парочки з’ясовували стосунки ми ходили в кіно чи прогулювалися парком. Жодних конфліктів чи суперечок.
Після випускного довелося роз’їхатися по різних містах. Я хвилювалася за наші відносини, адже прекрасно розуміла, що більшість пар розходяться, бо не проходять перевірку відстанню. Щоб постійно не думати про Артема, повністю занурилася в навчання. Хлопець телефонував мені все рідше, але стосунки ми досі підтримували.
Переживши чотири роки в розлуці, ми все ж зуміли залишитися парою. Артем швидко знайшов собі роботу, орендував житло й запропонував мені переїхати до нього. Я так і вчинила. Не минуло й місяця, як я зрозуміла, що хлопець мені зраджував. На його орендованій квартирі під час прибирання я знаходила жіночу білизну, косметику, шпильки. Спитала відверто, він зізнався. Ми розлучилися.
Залишатися у місті, де я не мала ні роботи, ні житла не можна було. Повертатися у рідне місто теж не варіант. Невже я скільки навчалася, щоб врешті-решт повернутися туди, звідки все почала. Згадала про свою давню подругу Світлану. Вона вже декілька років їздила за кордон на заробітки. Зателефонувала їй, запитала чи не має зараз якихось варіантів. Я була згодна на будь-яку роботу аби надавали житло й платили. Світлана допомогла мені відкрити візу та влаштуватися в будинок до літнього чоловіка.
Через місяць я вже була в Іспанії. Робота моя полягала в тому аби доглядати літнього чоловіка. Звали його Едуардо, йому було 56, але судячи з вигляду, я б не дала більш як 45. Доглянутий, солідний, привабливий він одягався вишукано та зі смаком. Жив він самотньо, мав двох синів. Дружина померла шість років тому. Поки Едуардо ходив на роботу, діти були спокійні за батька. Та цього року він вийшов на пенсію. Саме тому сини вирішили найняти йому доглядальницю. Щоб старий не сумував й мав з ким поговорити.
Я стала цьому чоловіку за добру подругу. Ми ходили до театру, в кіно, прогулювалися в парку. Едуардо робив мені екскурсію по визначних місцях свого міста. Ввечері запрошував до вишуканих ресторанів, де я смакувала прекрасними спагеті з сиром та горіхами. Такої смакоти ще не куштувала. Ми пили багато вина, навіть не так – ми смакували різними сортами вина.
З кожним днем наші зустрічі та розваги все більше походили на побачення. Мене це почало насторожувати. Закінчилося тим, що Едуардо зізнався мені в коханні й запропонував одружитися. Я уявила вираз обличчя моїх батьків, адже зять буде старшим від них. Тато взагалі вижене мене з дому за таке зухвальство.
Мені не хотілося ображати цього чоловіка. Я спробувала коректно пояснити, що стосунки між нами неможливі через велику різницю у віці. Для Едуардо така причина здалася сміховинною. Не слухаючи більше моїх заперечень він підійшов впритул й поцілував. Ніч на цьому не завершилася.
Вранці я зателефонувала до старшого сина Едуардо й попросила зустрітися. Розповіла йому про зізнання батька й попросила допомогти виїхати із країни. Чоловік знав про пристрасть батька до молодих дівчат. Схоже він мені співчував, бо таки допоміг втекти.
Додому я повернулася щасливою, що вся ця пригода нарешті закінчилася. Моє щастя тривало недовго. Через два тижні після повернення я зрозуміла, що маю затримку. Зробила тест на вагітність – позитивний. Я вагітна від Едуардо. Як розповісти про таке батькам? Оце назароблялася.
Едуардо теж просто так не здався. Він знайшов мене через старшого сина й прилетів на Україну. Познайомився з батьками й попросив у них моєї руки. Мама була шокована, тато втратив дар мови. Тоді я зізналася, що вагітна. Можливо батьки й відмовили пристаркуватому зятеві, але дитина все змінювала. Мати наполягла на нашому одруженні, батько вирішив не втручатися. Я не хотіла виходити заміж за цього чоловіка, але заради дитини пішла на таку ж ертву.
