Алла давно мріяла про дітей, але бог все не давав. Зі Степаном вони пройшли всі можливі обстеження у найкращих лікарів міста. Їздили навіть за кордон, але всюди одне й те ж – обоє здорові й можуть мати дітей, але разом вони не сумісні.
Парі було важко повірити, що життя так жорстоко перевіряє їх на міцність. До свого кохання вони йшли довго та наполегливо. Батьки були проти весілля, але вони все одно одружилися. Друзі пророчили їм швидке розлучення, а вони ось уже сім років, як щасливі у шлюбі. А тепер новина про те, що батьками їм не бути. Можливо хтось інший й розлучився б, але Алла та Степан вирішили, що є й інший спосіб стати батьками.
Вирішили взяти чужу дитину. Єдина умова – вони хочуть усиновити немовля від якого відмовилися в пологовому. Довго чекали, коли їхня малеча нарешті знайдеться й ось нарешті довгоочікуваний дзвінок з лікарні. Молода матуся народила двійняток – хлопчика та дівчинку. Чоловік відмовився забирати її та дітей з пологового, тож вона вирішила залишити лише одну дитину. Від дочки написала відмову.
Алла не роздумуючи почала збиратися, але Степан не поспішав.
-Ти розумієш, що вони можуть передумати й забрати у нас донечку через кілька місяців?
-Це все дурниці. Через кілька місяців дитина юридично буде наша й ми переїдемо звідси, щоб ніхто й не знав про усиновлення.
Через пів години майбутні батьки були на місці. Коли Алла взяла на руки маленьку дівчинку, одразу відчула, що це її дитина. З лікарні повернулися втрьох – мама, тато й Надійка. Материнство було в радість, Надійка не вередувала така тиха та мила. Алла не відходила від її ліжечка, бо все не могла повірити своєму щастю.
Через кілька днів до новоспечених батьків зателефонували з лікарні. Степан боявся цього дзвінка, бо думав про найгірше. Виявляється, та сама горе-мати повернула й сина, тож у чоловіка запитували чи не бажають вони з дружиною забрати хлопчика собі.
Рішення було однозначне до Надійки повернувся й братик Іванко. Після оформлення усіх необхідних документів сім’я переїхала жити в інше місто. Вони вирішили розпочати все з чистого листа з дітьми, які були даровані їм самою долею, як винагороду за міцне та віддане кохання.
