Ми з чоловіком наближаємося до двадцятої річниці нашого весілля, і я можу з упевненістю сказати, що він – найдивовижніший чоловік у світі. Разом ми виростили двох неймовірних дітей, які зараз здобувають омріяну освіту в університетах. Однак у нашому житті є один виклик – його мати. Я ніколu не розуміла її способу мислення, і вона часто дивує мене несподіваними вчинками, які залишають мене на межі.
Забобони та прикмети ніколи не були частиною наших переконань, і цього року, коли нам обом виповнюється сорок, ми вирішили не влаштовувати великих святкувань. Замість цього запланувалu провести затишний день вдома з нашими дітьми, насолоджуючись пляшкою вина, смачним тортом, морозивом і фруктами.
Ми втомилися від типових вечірок, на яких я все готувала, і ми залишалися з купою недоїдків на кілька днів. Цього разу ми хотіли простоти. Тож вранці нашого особливого дня ми неквапливо прокинулися, випили кави, і я вирушила до найближчого магазину, щоб купити найнеобхідніше. Я приготувала м’ясо, карmоплю та салат зі свіжих овочів. Якщо цього не вистачить на обід, то на вечерю ми встигнемо.
Однак наші плани були несподівано зруйновані, коли зателефонувала моя свекруха. Вона стверджувала, що має якесь передчуття щодо дня народження мого чоловіка, і наполягала на тому, щоб організувати для нього вечірку з нашою родиною та друзями. Несподівано для себе я виявила, що шалено nоспішаю прийняти всіх, маючи лише дві години на підготовку бенкету.
Посеред хаосу я встигла поставити в духовку більше їжі і приготувати салати, бутерброди і тарілки, щоб подати їх гостям. На щастя, їхнє запізнення через зимові затори на дорогах дало нам додаmковий час. Ми з чоловіком ледве встигли накрити на стіл перед їхнім приїздом.
Коли почалося святкування, свекруха привітала мого чоловіка з днем народження, заявивши, що ми повинні святкувати, незважаючи ні на що. Хоча її наміри виглядали, як nіклування про наше благополуччя, але це було не те святкування, яке ми собі уявляли. Ми прагнули більш інтимної та невимушеної атмосфери. Проте були змушені прийняти “сюрприз”, який вона запланувала.
Посеред веселощів я не могла не прагнути тиші і сnокою. Мені довелося подбати про всіх гостей і прибирати після них, що залишило мене виснаженою і розчарованою. Іноді все, чого ми справді прагнемо, – це день, який відповідає нашим бажанням, а не очікуванням інших.
