Упродовж усього свого життя я твердо вірив, що доброта і добрі вчинки повертаються бумерангом. Це переконання надихало мене робити якомога більше добра для інших. Один випадок, що стався більше року тому, слугує потужним свідченням істинності цієї віри, оскільки добро, яке я робив, nовернулося до мене подвійно – благословення, за яке я вдячний кожного дня.
Одного разу пізно ввечері, коли я їхав додому в майже порожньому тролейбусі, несподіване відкриття викликало у мене здивування і подив. Я ненароком сів на маленьку жіночу сумочку, в якій, при перевірці, виявилася значна сума грошей і цінний телефон. Не знаючи, що робити, я пригадав минулий досвід, коли я знаходuв загублені речі і негайно повертав їх власникам. Але ця ситуація була іншою; я не знав, як діяти далі.
Незабаром телефон у сумці задзвонив, вирвавши мене з моїх роздумів. Схвильований голос на тому кінці дроту благав мене повернути речі, пропонуючи винагороду. Я погодився nовернути все наступного дня, пояснивши, що зараз вже запізно це робити.
Наступного дня я зустрівся з власницею, дівчиною на ім’я Христина, яка навчалась в місцевому університеті. Гроші, які я знайшов, передали їй батьки і вони були призначені для оплати наступного семестру навчання. Дівчина відчула помітне полегшення, коли ретельно перераховувала вміст своєї сумки, висловлюючи щиру вдячність за мій гуманний вчинок. Хоча вона наполягала на грошовій винагороді, я відмовився, прийнявши натомісmь її запрошення розділити з нею чудовий обід, оскільки відчував себе досить голодним.
Так склалася доля, що з часом ми з Христиною зблизилися, і, на мій подив, зараз ми живемо разом як пара. Сьогодні вона радісно поділилась зі мною чудовою новиною про те, що мu скоро станемо батьками! Я й гадки не мав, що просте рішення повернення чужих грошей прокладе шлях до щастя, про яке я не міг й мріяти. Я безмежно вдячний за несподівані благословення, які прийшли в моє життя, підтвердивши мою віру в силу добра і співчуття.
