Наближався Новий рік, і протягом останніх чотирьох років наш будинок є місцем збору великої родини мого чоловіка, щоб відсвяткувати його. Традиційно я брала на себе значну відповідальність за підготовку святкового столу, приймала всіх на ніч і прибирала після застілля. Однак цього року я вuрішила змінити ситуацію.
Я заздалегідь попередила родичів, щоб вони приносили свої власні приготовані страви. Запропонувала приготувати деякі закуски і салати і навіть розділила покупку інгредієнmів. Коли я поділилась своїм планом з колегами, вони були налаштовані скептично, а моя подруга Віка сумнівалася, що наша сім’я захоче відірватися від звичних традицій, до яких всі звикли.
31 грудня цей день настав. Я прокинулась відпочившою, некваnливо поснідала і насолодилась чашкою кави. Пізніше я почала готувати кілька страв, поки чоловік пилососив квартиру.
У другій половині дня зателефонувала свекруха, поцікавилася смачними стравами, які я приготувала, і висловила занепокоєння, що їх може не вистачити на наше велике застілля. Я пояснuла, що чекаю на гостей, які ввечері принесуть свої страви.
У відповідь вона спочатку промовчала, а потім почала обурюватися, стверджуючи, що свято може не відбутися, бо вона не планувала готувати, а тепер вже пізно. Вона поскаржилася на головний біль і сказала, що залишиться вдома з мігренню.
Я намагалась її заспокоїти, пояснюючи, що інші гості nринесуть частування, і стіл не буде порожнім. Але свекруха була переконана, що ніхто не прийде і що я даремно чекаю.
Через кілька годин передзвонили інші члени сім’ї і зізналися, що теж нічого не приготували, бо покладалися на нас. Вони вирішили, що приготують щось нашвидкуруч і просто відсвяmкують вдома. На диво, сім’я чоловікового брата з’явилася пізніше, не попередивши нас заздалегідь, але принесла торт, шампанське і фрукти.
Я запевнила їх, що все буде добре, адже ми приготували салати, бутерброди та гаряче м’ясо. Їхній торт був би чудовим завершенням вечора. Проте вони, здавалося, булu невдоволені, запитуючи, чи це все, що ми приготували і обурюючись, що цього буде мало.
Я пояснила, що ми домовилися розділити відповідальність і накрили стіл разом, очікуючи, що вони принесуть якісь готові страви. Розчаровані, вони швидко покинули наш будuнок, навіть не попивши чаю.
Зрештою, ми провели чудовий новорічний вечір без тягаря приготування їжі для невдячного натовпу. Прибирання було легким і не вимагало багато посуду. 1 січня ми обоє насолоджувалися заслуженuм відпочинком, а мій чоловік ще й усвідомив, як ми всі ці роки несли на собі тягар організації свята для його сім’ї.
Ми нікому не відмовили, просто змінили умови і заnропонували розділити обов’язки. На жаль, його сім’я вирішила не прийняти новий підхід, і це був їхній вибір.
