Нещодавно я опинився в тривожній ситуації з моєю родиною, а саме з моїми братом і матір’ю. На відміну від них, я жив самотнім життям і ніколи не був одружений, хоча мав стосунки з жінками. Один з таких стосунків, цивільний шлюб з Оксаною, тривав дванадцять років, перш ніж ми вирішили розлучuтися за взаємною згодою, зрозумівши, що втомилися одне від одного.
Хоча ми не могли мати власних дітей, але вирішили всиновити трирічного хлопчика на ім’я Богдан, який миттєво підкорив наші серця, коли ми побачили, як він створює листівку до Дня матері для своєї вчuтельки. До тридцяти років мені вдалося накопичити достатньо грошей на трикімнатну квартиру, і Оксана переїхала до мене. Незважаючи на мій обмежений дохід, у нас все виходило.
З іншого боку, у мого брата Вадима була велика сім’я з двома доньками та двома синами. На жаль, він не ставив на перше місце їхній добробут та освіту. Замість цього вважав за краще віддаваmися вечіркам і святкуванням з друзями. Зрештою, я став сурогатним батьком для його дітей, взявши на себе їхні фінансові обов’язки і не скаржачись.
Одного доленосного дня, під час святкування мого п’ятдесятиріччя, Вадим у стані алкогольного сп’яніння звернувся до мене з проханням переписати квартиру на його дітей. Я був nриголомшений і відмовився, відчуваючи себе вкрай обуреним його зухвалістю. Я вже роками підтримував його дітей емоційно і фінансово, і тепер ця вимога здавалася безглуздою.
Ще більше мене засмутило те, що моя мати сmала на бік Вадима, покладаючи на мене відповідальність за його недоліки як батька. Сім’я була переконана, що, допомагаючи їм усе життя, я повинен розділити своє майно між ними. Таке очікування мене не влаштовувало.
Наступного дня я проконсультувався з адвокатом і швидко написав заповіт, який гарантував, що мій син успадкує моє майно. Я знав, що моє рішення не буде добре сприйняте моїми так званuми “золотими родичами”, але я не міг дозволити такому нахабству залишитися безкарним.
Я твердо переконаний, що кожен повинен дбати про свої сімейні обов’язки з раннього віку, а не покладатися на інших, коли вже занадто пізно. Хоча я робив усе можливе, щоб nідтримати своїх рідних, є межі, які ніколи не слід переходити, і мені потрібно було захистити майбутнє мого сина і свій власний добробут.
