У житті трапляються несправедливі ситуації, але у нас є вибір: або скаржитися, або збиратися з силами і продовжувати боротися. Ми з моїм першим чоловіком були дуже близькі, доки не народилася наша донька Настя. Після цього він змінився, став менш добрим і чуйним, а більше схожим на домашнього тирана. Спочатку я сподівалася, що все покращиться, але коли він почав застосовувати фізичне насильство, я зрозуміла, що повинна з ним розлучитися. Його прощальні слова були образливими, він стверджував, що я нічого не варта без нього, особлuво з дитиною, про яку треба піклуватися. Однак він помилявся, бо доля мала для мене інші плани.
Через рік я зустріла Сергія на новій роботі, і ми глибоко покохали один одного. Я відверто сказала, що маю доньку, і, на диво, він сприйняв цю новину без остраху. Сергій та Настя миттєво знайшлu спільну мову, і він став для неї батьком. На жаль, мою радість затьмарила його мати, Зінаїда Юріївна.
Зінаїда Юріївна познайомилась з нами і не захотіла миритися з тим, що її син одружується з розлученою жінкою з дитиною. Вона поширювала чутки про мотиви Сергія, стверджуючи, що він був зі мною лише з жалю і з часом піде до іншої. Гірше того, вона піддавала Настю емоційним тортурам, наполягаючu на тому, що вона не є справжньою донькою Сергія і буде покинута, коли у нього з’явиться власна дитина.
Незважаючи на ці напади, я намагалася зберігаmи повагу до неї, але її поведінка перейшла всі межі. Вона почала часто приходити і навіть ночувати в моїй квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Щоразу вона сварила Настю, вимагаючи, щоб та покинула свою кімнату, що, зрозуміло, мене засмучувало. Адже Настя має повне право вільно пересуватися в межах свого будинку, і складно пояснити трирічній дитині, чому вона не може зайти у власну кімнату, коли там бабуся.
Ситуація ускладнюється тим, що Сергій став на бік матері, а іноді навіть підтримував її поведінку. Тиждень тому Зінаїда Юріївна відвідала нас, можливо, востаннє, погрожуючи припиниmи спілкування з Сергієм, якщо він не піде від нас найближчим часом. Відтоді він постійно на межі, свариться через дрібниці. Я боюся, що він може піти на поводу у своєї матері і розірвати наші стосунки.
Це тривожна ситуація, і я не впевнена у майбутньому. Однак я знаю, що ми з Настею заслуговуємо на краще, ніж бути у владі чиїхось упереджень. Я сподіваюся, що Сергій знайде в собі сили відстояти те, що правильно, і віддасть перевагу любові та сім’ї перед несправедливими вимогами. Що б не сталося, я сповнена рішучості захистити свою доньку і знайти щастя, з ним чи без нього. Життя навчило мене, що стійкість і мужність є життєво важлuвими перед обличчям негараздів.
