Мій син вирішив одружитись, але сусіди застерігали його від можливих неприємностей. Вони стверджували, що його майбутня дружина любить гуляти і лише прикидається скромною. Я навіть конфліктувала з сусідами, вважаючи, що їхні слова продиктовані заздрістю і намаганням виставитu мене нещасною. Пліткарі! Однак я дуже полюбила свою майбутню невістку – вона була красива, з заплетеним волоссям, від природи струнка. У наш час здається, що кожна друга дівчина надуває пухкі губи. Дурні послідовники моди. Але вона мала відмінну поведінку й не гналась за модою і взагалі спокійна та чемна дівчина. На жаль, з часом стало зрозуміло, що все це було лише фасадом.
Після весілля молодята переїхали до будинку моєї матері, який ми здавали в оренду. Згодом у них народилася донька, дуже схожа на мого сина. Я безмежно обожнюю цю дитину. Я часто гуляю з нею на очах у сусідів, прагнучи довести їм, що вони помиляються. Навіть мій чоловік полюбив її, як рідну, незважаючu на те, що він є вітчимом мого сина. Коротше кажучи, всі були задоволені. Я часто няньчила онуку, щоб допомогти молодим.
Коли невістка вийшла з декретної відпустки, вона почала працювати в іншому офісі. Спочатку син не заперечував, але потім дружина почала затримуватися на роботі – звіти, ревізії і таке інше. Він навіть зрадів, коли вона знову завагітніла. Здавалося, що вона знову буде сидіти вдома, піклуваmися про дітей. Він з нетерпінням рахував дні до її наступної декретної відпустки. Друга дитина народилася, коли першій було вже шість років.
Після його народження ми помітили, що він не схожий ні на кого з нас, ні навіть на родичів своєї матері. У нього було чорне волосся, смаглява шкіра і карі очі – унікальна зовнішність, не схожа ні на кого іншого. Всі почали підозрювати, що щось не так, і переконували мого сина пройти тест ДНК. Я відмовилася, вважаючи, що хлопчик переросте ці відмінності і зміниться. Лише один із друзів мого сина заохочував його, стверджуючи, що знає про nоведінку його дружини на роботі. Син нічого нам не розповів – просто поїхав з дитиною в лікарню. І коли він отримав результати тесту, всі були вражені. Він не був батьком! О, який переполох зчинився! Моя невістка кричала, що він не мав права таємно робити це за її спиною. Я теж думала, що потрібна згода матері. Але виявилося, що ні!
Він швидко подав на розлучення, і невістка повернулася до батьків. Квартиру знову здали в оренду, а син, щоб уникнути ганьби, переїхав до іншого міста. Зараз він працює, влашmувався там, будує власний будинок і платить аліменти на першу дитину. На жаль, ми більше не спілкуємося! Моя невістка ображена і відмовляється визнавати свою провину. Здається, ми не можемо нічого вирішити. Але ж ми не винні в тому, що вона збилась зі шляху? Як нам тепер налагодити зв’язок з онукою? Тим часом сусіди ходять із задоволеним виразом обличчя, проголошуючи: “Ми ж вам казали!”.
