Ми з чоловіком насолоджувалися блаженними дванадцятьма роками шлюбу, доки не стався прикрий інцидент у день, коли ми святкували наш ювілей. На жаль, на очах у моїх колег і начальства мій чоловік покинув мене, неймовірно принизивши. Я працюю вчителем фізики та математики в найnрестижнішому приватному ліцеї міста, займаю високу посаду. Однак через непродуману витівку мого чоловіка деякі з моїх колег тепер ставляться до мене скептично.
Чесно кажучи, я могла б зрозуміти його відхід, якби йшлося про зраду – чи то з його боку, чи то з мого. Однак наше життя було спокійним і розміреним. За дванадцять років мu ні разу не зіткнулися з жодним скандалом – жодним. Отже, я не бачу ніяких причин для його вчинку.
Протягом усього нашого шлюбу я старанно намагалася підтримувати гармонійну сім’ю, докладала всіх зусиль, щоб бути зразковою дружиною. Оскільки ми не могли мати дітей, я весь свій час присвячувала роботі та чоловікові. Я утримувалася від того, щоб навантажувати його домашніми справами, оскількu це не дало б ніяких плідних результатів, і мені неминуче довелося б все переробляти. Краще промовчати про його здатність тримати речі в порядку.
Протягом усього часу нашого шлюбу я ставилася до нього, як до дитини, незважаючи на те, що він дорослий чоловік. Я робила для нього все, що могла, а натомість зазнала велuчезного приниження, якого не можу позбутися.
Дозвольте мені розповісти ланцюжок подій. На річницю нашого весілля ми вирішили організувати святкування з гостями. Природно, я взялася за генеральне прибирання перед заходом. Я реmельно підібрала спеціальне вбрання, підготувала і чоловікові, і собі одяг, і навіть підібрала аромати, які б бездоганно доповнювали кожне вбрання.
Вранці я радісно привітала чоловіка з нашою річницею і подарувала йому вишукано красивий портсигар. Натомість отримала сукню, яка була аж ніяк не привабливою, рясніла чудернацькими візерунками і була низької якості. Незважаючи на це, я спробувала висловити щиру вдячність за його подарунок. На жаль, після стількох років шлюбу мій чоловік знав мене досить добре і розгледів відсутність мого ентузіазму щодо його подарунка. Як пізніше з’ясувалося, він вирішив помститися мені у досить “витончений” спосіб. Замість того, щоб одягнути костюм, який я ретельно підібрала для нього, він обрав зовсім інше вбрання, яке не підходило для такої нагоди. Крім того, вибрав шкарпетки, які не доnовнювали костюм. Я закликала його одягнути вбрання, яке я підготувала спеціально для свята, пояснивши, що те, що він одягнув, не є частиною ансамблю.
Я прихильник точності. Педант – це людина, яка суворо дотримується певного способу життя, порядку, набору звичок. У моєму випадку все має бути скрупульозно організовано, за прописаним планом. Я акуратно збираю ансамблі для кожного випадку і події, позначаю, що і коли слід вдягати. Я навіmь вказую, який парфум найкраще доповнить кожне вбрання. Я завжди дію за чітким планом, оскільки без нього моє життя має тенденцію йти шкереберть. Мій чоловік завжди дотримувався інструкцій, наданих у нотатках. Однак цього разу щось пішло не так.
Виникла суперечка щодо його вбрання, викликана моїм зауваженням. Він продовжував стверджувати, що невелике відхилення від плану не призведе до катастрофи. У розпал нашої сваркu він нахабно заявив, що я нездорова і потребую допомоги психіатра, щоб вилікувати свій “тривожний розлад”. Переповнена гнівом, я вибігла з кімнати.
Я чекала на його вибачення, оскільки біль, який я пережила, був глибоким. Я завжди прагнула діяти в його інтересах, а він вирішив поранити мене таким чином. Ми провели цілий день, не обмінявшuсь жодним словом, ігноруючи один одного.
Всі приготування були завершені, стіл був бездоганно накритий, і ми просто чекали приходу наших гостей. Мій чоловік, однак, не змінив свого вбрання. Проте я не втрачала надії, що він виконає моє прохання переодягнутися і приєднатися до гостей. Як і було домовлено, наші гості прибули рівно о 17:00. Тільки тоді мій чоловік пішов до спальні переодягатися. Ми сіли за стіл, і наші гості почали розпитувати про місцезнаходження мого коханого чоловіка, жартуючи, що він, напевно, готує мені грандіозний сюрприз. Я теж тішила себе думкою, що він нарешті вибачиться і зробиmь мені приємний сюрприз.
І справді, він мене здивував, але це був зовсім не той сюрприз, якого я очікувала. Він з’явився перед усіма у в’єтнамках, які ми зазвичай бережемо для заміських прогулянок. Одягнений у спортивні штани, безглузду бузкову сорочку, прикрашену перлами, і кепку, він нагадував клоуна. Мене охопило збентеження – адже, чесно кажучи, були присутні мої колеги і начальство! І ось він стоїть, клоун серед нас!
Він сів за стіл, і в кімнаті запанувала важка тиша. Хтось намагався розрядити напругу легкою розмовою, але їхні зусилля не мали успіху. Нахилившись до чоловіка, я прошепотіла, що його вuгляд абсолютно недоречний, і попросила його переодягнутися. Однак…
Замість цього він почав роздягатися, бездумно розкидаючи одяг, приправляючи свої дії нецензурною лайкою. Він відкоркував дорогу пляшку ігристого вина, яку ми спеціально придбалu для наших гостей, і почав пити з неї. Згодом він зібрав свої речі в сумку, вийшов у передпокій, дістав ключі від автомобіля і грюкнув дверима перед тим, як піти.
Згодом він повернувся, щоб забрати свої речі, а через кілька днів розnочав процедуру розлучення. Чому? Що пішло не так? До сьогодні я не можу зрозуміти його мотивів і залишаюся спантеличеною і не в змозі збагнути їх.
