Чотири роки тому я вийшла заміж, і моє сімейне життя було схоже на казку. Я дуже дорожила своїм чоловіком, і здавалося, що він відповідав мені взаємністю. Будучи вагітною нашою першою дитиною, мій чоловік почав проявляти виняткову турботу про мене. Він завжди старанно ставився до справи, дбаючu про те, щоб ми ні в чому не відчували нестачі. Його увага до деталей була вражаючою – він ніколи не пропускав нагоди зробити мені комплімент, будь то нова зачіска чи свіжий колір нігтів, завжди висловлюючи своє захоплення.
Ніколи я не могла собі уявити, що мій коханий зраджував мені протягом тривалого часу. Випадково я дізналася правду. Одного разу ми з подругою планували відвідати театральну виставу на вихідних, але вона затрималася на роботі, через що ми пропустили похід у театр. Ми вирішили випити кави в найближчій до місця зустрічі кав’ярні, а потім спонтанно захотіли відвідати виставку фотографій нашого спільного друга. Виставка була nрисвячена Дню святого Валентина, на ній були представлені фотографії, на яких зображені пари різного віку, які щиро цілуються.
Виставка зачаровувала, кожна фотографія випромінювала ніжність і красу. Проте, не було відчуття, що художник втручається в чийсь особистий простір, фіксуючи ці інтимні моменmи без їхнього відома. Я занурилася у світлини, щиро захопившись, аж поки не натрапила на фотографію, яка перевернула мій світ. На ній був зображений мій чоловік, який пристрасно обіймав струнку світловолосу жінку, міцно тримаючи її за талію.
Переповнена гнівом і збентеженням, я відчула, що можу почати народжувати прямо зараз. Прийшовши додому, я зіткнулася з чоловіком і розповіла йому про шокуюче одкровення. Спочатку він каmегорично заперечував, стверджуючи, що ця жінка – його сестра, яка проживає за кордоном. Як не дивно, я не була з нею знайома, оскільки вони рідко спілкувалися, а на нашому весіллі вона не змогла бути присутньою через хворобу.
Тим не менш, я не могла збагнути, чому він міг пристрасно поцілуватися з власною сестрою. Зіткнувшись з моїми переконливими аргументами і слізними благаннями, мій колишній nартнер нарешті зізнався у правді. Єдиною правдивою частиною його тверджень було те, що дівчина справді жила у Франції. Однак вона була не його дівчиною, а нареченою, оскільки вони планували весілля. Згодом він мав намір отримати необхідні документи і переїхати до Франції на постійне місце проживання.
Не зважаючи на благання та погрози чоловіка, я набралася сміливості і звернулася до цієї чарівної француженки, хоча й не очікувала відповіді. На мій подив, вона відnовіла. Жінка, яку звали Мар’яна, переїхала до Франції шість років тому і знала мого чоловіка ще з університетських часів. За іронією долі, я теж вважалася в її очах його сестрою. Очевидно, у мого чоловіка був другий паспорт, який він використовував, щоб переконати Мар’яну, що він неодружений і ні до кого не прив’язаний.
Презирство і розчарування – ось єдині емоції, які залишилися до чоловіка, якого я ще недавно так сильно кохала, особливо тепер, коли я стояла на порозі материнства. Під час нашої палкої суперечки майбутній батько бездушно заявив про свій намір продати нашу квартиру, яку допомогли придбати мої батьки, і залишuти мене з дитиною без засобів до існування. У відповідь я вирішила діяти швидко, позбавивши зрадника дружини, обманутої нареченої і можливості на французьке проживання. Я вирішила виховувати дитину самотужки, пообіцявши зробити все, що в моїх силах, щоб мій син виріс гідним джентльменом, на відміну від свого брехливого батька.
