Три роки тому ми з батьком дуже зблизилися, коли в наш дім прийшла трагедія. Я втратила маму, а батько – дружину і джерело підтримки. Ми цілий рік були в жалобі, а потім батько поїхав на заробітки до Чехії, щоб заробити грошей на моє майбутнє навчання. Однак замість того, щоб заощадити гроші, він nривіз із собою нову сім’ю.
Мій старший брат підтримав рішення батька, вважаючи, що перебування в іншій країні допоможе йому зцілитися і відійти від горя. Він також наголошувала на необхідності того, щоб хтось фінансово підтримував мою освіту. Оскільки мій брат мав власну сім’ю, було вирішено, що тато візьме на себе цю відnовідальність.
Спочатку ми підрахували, що батькові потрібно буде працювати в Чехії протягом шести років, щоб покрити витрати на мою освіту і відремонтувати наш будинок. Раніше він телефонував мені щодня, але останнім часом наші розмови стали нечастими. Тепер я дзвоню йому здебільшого сама, хоча він рідко має можливісmь поспілкуватися.
Спочатку мій батько працював на будівництві, але робота була важкою, а зарплата мізерною. Тому вони з дядьком Андрієм знайшли роботу на приватній фермі як конюхи у чеської жінки. Вони nровели там понад рік, разом з багатьма іншими українськими та чеськими робітниками.
Спочатку батько скептично ставився до чехів, часто скаржився на їхню прискіпливість. Особливо він згадував жінку на ім’я Тася, яка постійно перевіряла якість їхньої роботи на стайні. Проте з часом він почав захоплюватися її розумом і працьовитістю. Хоча я не мала нічого проти дружби з іноземцями, але ніколи не очікувала, що мій батько так захоплюватиметься нею.
Поступово я помітила, що він віддалився від мене, уникаючи зорового контакту. Занепокоєні, ми з братом підійшли до нього і зажадали пояснень, що відбувається. Неохоче він відкрив нам гірку правду.
Ми були шоковані, коли дізналися, що він возз’єднався з Тасею.Одного дня вони почали розмовляти, і захопились. Тася також була матір’ю-одиначкою з двома дітьми, і зараз вона чекала дитину від нашого батька. Він не міг відмовитися від власної дитини, а також відчував симпатію до Тасі та її обох дітей.
Однак у розповіді мого батька було щось тривожне. Він, здавалося, все ще боявся зустрітися з нами поглядом. Надавивши на нього ще більше, ми запитали, що його так турбує. Чи можлгво, що Тася не хотіла бути з ним? Адже від попереднього шлюбу у нього були власні діти. Він одразу відкинув такі думки, запевняючи нас, що вони з Тасею кохають одне одного. Однак її батькам вони ще не повідомили про це.
Ми поцікавилися, чи не будуть її батьки заперечувати проти їхнього союзу. “Ні, – похитав головою тато,- Просто через те, що у нас п’ятеро дітей, вони можуть подумати, що я заnланував це, щоб залишитися в Чехії”. Він сумно відповів, заперечуючи будь-який намір цілеспрямовано зійтися з Тасею.
Ми запевнили його, що не тримаємо на нього зла і лише бажаємо йому щастя. Ми вітали ідею розширення нашої родини. Батькові не було меж радості, він хвалив нас за розуміння. Сказав, що вонu хотіли всі разом відвідати нас, але Тася зараз переживає важку вагітність, тому поки що не може приїхати.
У нас була довга розмова, ми з братом успішно запевнили батька, що все буде добре. Ми вірили, що батьки Тасі будуть раді прийняти його в свою сім’ю і що вони будуть обожнюваmи свого нового зятя. Адже він – людина з добрим серцем, тепер благословенний великою родиною.
