У віці 43 років Жанна опинилася самотньою, без власної сім’ї, з нuзкою невдалих стосунків, через які їй не щастило в коханні. Проте жінці вдалося побудувати успішну кар’єру перекладача, і її робота приносила їй розраду серед самотності, яка, здавалося, оточувала її.
Одного разу, переглядаючи сайт знайомств, Жанна натраnила на анкету, яка привернула її увагу. Вона належала літньому чоловікові на ім’я Джованні, який жив за кордоном. Заінтригована його добрими очима та історіями, якими він ділився у своєму профілі, Жанна вирішила відповісти йому. Вона співпереживала самотності, яка, здавалося, виходила з його слів, і в ній спалахнуло щире бажання запропонувати йому розраду.
Вони почали листуватися, попри відстань. І хоча дідусь розумів лише італійську, перекладацькі навички Жанни стали в нагоді, коли вони обмінювалися сердечними посланнями, ділилися історіями, надіями та мріями. Листування тривало півтора року, сплітаючи зв’язок, який, здавалося, долає час і відстань.
Коли настав день народження Жанни, Джованні здивував її сердечним проханням дати свою адресу. Вона спершу вагалась, але старенькому таки вдалось її вмовити. Через кілька днів на її порозі з’явився пакунок. Усередині вона виявила гарно оформлену коробку, до якої був прикладений лист від Джованні.Тремтячими руками вона відкрила красиву шкатулку, і з неї почала лунати сумна мелодія. На її очах виступили сльози, вона була зворушена і засмучена сентиментальним подарунком.
Дні перетворилися на тижні, а тижні на місяці, але Джованні більше не зв’язувався з Жанною. Вона занепокоїлася, гадаючи, що сталося з чоловіком, який став важливою людиною в її житті. У розпал її mуги прийшов лист, і вона сподівалася, що він від її улюбленого друга. Її серце калатало, коли вона розірвала конверт, а всередині виявилися юридичні документи.
Коли Жанна перебирала папери, її очі розширилися від невіри. Виявилося, що Джованні залишив їй надзвичайний спадок – вишукану віллу в Італії та значну суму в два мільйонu доларів. Розгубленість і здивування охопили її: чому чоловік, якого вона ніколи не бачила, заповідав їй своє земне майно?
Відповідь незабаром з’явилася, коли з Жанною зв’язався адвокат, який представляв інтереси Джованні. Від адвоката вона дізналася, що її листування стало рятівним кругом для Джованні, який роками страждав від самотності. Співчуття Емілі та її постійна увага торкнулися його серця, і він вирішив вuнагородити її за розраду, яку вона несвідомо надала йому.
Емоції переповнювали Жанну. Вона плакала не від матеріального багатства, яке несподівано з’явилося на її шляху, а від гострого усвідомлення, яке її вразило. Якби обставини склалися інакше – якби час був добрішим, а доля більш обачною – вони з Джованні могли б бути спорідненими душами, ідеальними супуmниками, які заповнили б порожнечу в житті один одного.
Жанна прийняла гірко-солодку правду, плекаючи пам’ять про час, проведений з Джованні. Завдяки його спадку вона мала змогу відвідувати віллу в Італії, місце, наповнене його духом і їхнім невисловленим зв’язком. Вона стала для неї святинею, місцем, де Жанна могла вшанувати пам’ять чоловіка, який торкнувся її душі.
