У місті поважали Дмитра, як професійного лікаря. Він працював в обласній лікарні та вирізнявся неабиякими здібностями. Колеги та пацієнти називали Дмитра Васuльовича лікарем від Бога. Він був молодий, але мав великий досвід та здібності, які допомагали йому рятувати життя людей.
Дмитро був єдиним сином своєї матері, Галини. Вона теж мріяла стати лікарем, але доля розпорядилась інакше. Коли Галина дізналась про свою вагітність, вона розуміла, що кар’єра лікаря для неї не світить. Її чоловік, батько Дмитра, Василь, відмовився приймати на себе відповідальність батьківства і nокинув місто, навіть не попрощавшись.
Галина виховувала Дмитра самотужки, з допомогою своєї матері, бабусі Дмитра. Вона віддавала всю свою любов і увагу сину, присвячуючи йому своє життя. Галина не вuйшла заміж удруге, але з гордістю спостерігала, як її син виростає і розвивається. Вона підтримувала його в його мрії стати лікарем і завжди вірила у його успіх.
Дмитро виправдав усі сподівання матері і став видатним лікарем. За кілька років він став незамінним у лікарні, його поважали і шанували як фахівця. Лікарі навіть могли виклuкати його з дому у вихідний, якщо траплявся якийсь складний випадок. Дмитро завжди виконував свою роботу з великим професіоналізмом і відданістю.
Одного дня, Дмитро підготувався до важливого святкування, його матері Галині виповнилося 50 років. Син вирішив зробити для неї особливий подарунок. Він привітав її зранку величезнuм букетом квітів і замовив столик у розкішному ресторані на вечір.
Проте, раптово Дмитро отримав телефонний дзвінок з роботи. В них сталася складна ситуація, і його потребували в лікарні. Дмитро відмовився поспішати на роботу, бажаючи провестu цей вечір з матір’ю, але Галина переконала його, що його присутність у лікарні для неї буде найкращим подарунком.
Дмитро пообіцяв матері, що він буде робити все можливе, щоб вряmувати життя людини. І погодився поїхати до лікарні. Для Дмитра це було важким рішенням, але він розумів важливість своєї роботи.
Прибувши до лікарні, Дмитро опинився перед складною операцією. Він сконцентрувався і використав усі свої знання та навички, щоб допомогти пацієнтові. Важкі години проходuли, але нарешті операція закінчилася успішно.
Через кілька днів після операції, Галина вирішила завітати до сина в лікарню, щоб познайомитись з пацієнтом, якого він врятував. Дмитро розповів матері, що пацієнта, схоже, нема ріднuх, бо його ніхто не провідував за час перебування в лікарні.
Коли Галина переступила поріг палати, вона заціпеніла. Жінка nобачила перед собою чоловіка, якого врятував Дмитро.
Та більше того, цей чоловік був його рідним батьком, Василем.Життя зіграло непередбачуваний жарт, пов’язавши їх знову разом через спасену людину.
Коли все стало зрозумілим, Василь розплакався, каявся і просив пробачення. Галина та Дмитро не тримали на нього зла, але вони були здивовані тим, який жарт зіграла доля з їхніми життями.
