Після дванадцяти років шлюбу мій світ розлетівся на друзки, коли моя дружина шокувала мене новиною. Вона сказала, що йде від мене, бо зустріла іншого чоловіка. Біль і розчарування накрuли мене, як буремна хвиля, залишивши приголомшеним і розбитим. У нас було двоє прекрасних дітей, і я не міг змиритися з думкою, що вони будуть рости в неповній сім’ї.
Друзі намагалися мене втішити, але попередили про виснажливі судові слухання, які на мене чекали. Сказали, що мені доведеться боротися до останнього, щоб розділити майно і вирішиmи питання опіки над дітьми. Але життя розпорядилося інакше. Замість того, щоб тягати мене по судах, моя дружина просто зібрала речі, сіла в машину і поїхала, залишивши дітей.
Несподівано я опинився в ролі батька-одинака. Відповідальність за виховання наших сина і доньки лягла виключно на мої плечі. Тим часом моя колишня дружина Ірина зосередилася на поbудові свого особистого життя, зрідка зустрічалася з дітьми на вихідних, водила їх у кафе та кіно. Але ці моменти були швидкоплинними, і стало очевидно, що її материнські обов’язки на цьому закінчуються.
Минали роки, і нечасті зустрічі моїх дітей з матір’ю ставали ще більш рідкісними. Це був важкий період для всіх нас, особливо для дітей, які так прагнули маминої любові та присутності. Я робив все можливе, щоб заповнити цю порожнечу, забезпечивши їм стабільне і сприятливе середовище. Я розривався між роботою та батьківськими обов’язками, намагаючись захистити їх від відчуття покинутості.
А потім, одного недільного ранку, в будинку пролунав стукіт.Я відчинив двері і побачив свою колишню дружину з валізою в руці, та помітним від вагітності животом. Виявилося, що її коханець безсердечно покинув її, коли дізнався про її вагітність. Моє серце закам’яніло від думки про прощення людини, яка завдала нам стільки болю, але я не міг змусити себе прогнати вагітну жінку, якій нікуди було йти.
Гроші, які старанно відкладав для майбутнього наших дітей стали у пригоді. Я купив на них однокімнатну квартиру та дозволив своїй колишній дружині жити там без жодних прав на власнісmь. Це було найменше, що я міг зробити, щоб наші діти мали хоч якийсь зв’язок з матір’ю.
Придбав все необхідне для дитини, усвідомлюючи, яким фінансовим тягарем це стане для моєї колишньої дружини. Друзі висміювали мій вчинок, але в глибині душі я знав, що зроbив правильний вибір. Йшлося не про те, щоб потурати діям моєї колишньої дружини чи легко її пробачити, а про те, щоб захистити благополуччя моїх дітей.
Озираючись на той доленосний день, коли вона з’явилася на моєму nорозі, вагітна і самотня, я не можу не відчувати змішання емоцій. Рани від зради і покинутості все ще не загоюються, але посеред усього цього я знаходжу розраду в усвідомленні того, що я вчинив, як справжній чоловік.
