Мешкаючи в маленькому містечку, Людмила пережила подію, яка змінила її життя. Сама того не знаючи, вона носила в своєму лоні три дорогоцінних життя. На mой час в місцевій лікарні не було УЗД і вона не знала, що вагітна трійнею..
Живіт швидко ріс і вже на восьмому місяці вагітності почались перейми. З хвилею занепокоєння і терміновості її швидко перевезли до маленької лікарні для пологів.
Поява трійні стала надзвичайною несподіванкою для молодої матері, яка завжди мріяла про велику родину. Вона тримала новонароджених дітей на руках, переповнена любов’ю і радісmю. Але цього не можна було сказати про її чоловіка Тараса, який не очікував такого повороту в житті. Незадоволений несподіваним поповнення, він відвіз дружину і трійню додому, в орендовану ними квартиру.
Однак його від’їзд у нібито відрядження виявився безповороmним. Дні перетворилися на тижні, а тижні на місяці, але Тарас так і не повернувся. Друзі нічого не знали про його місцезнаходження, а сім’я приховувала правду за стіною мовчання. Молода мати, обтяжена проблемами виховання трьох немовлят самотужки, не мала сил витрачати енергію на чоловіка, якому бракувало мужності взяти на себе відповідальність.
Рішуча і стійка, Людмила шукала розради в неnохитній підтримці своєї матері. Перші місяці вона доглядала за малюками цілодобово, а незабаром пішла на роботу, де стала на шлях до кар’єрного успіху.
Роки йшли, а Людмила процвітала у професійній сфері.Одного доленосного дня, на з’їзді компанії, доля влаштувала їй несподівану зустріч. У переповненому залі вона зустрілася поглядом зі своїм колишнім чоловіком Тарасом. Те, як змінилась колишня дружина вразило його до глибини душі.
Жаль і туга охопили Тараса, коли він дивився на сильну, незалежну жінку, що стояла перед ним. Переповнений емоціями, він підійшов до неї, його голос був сnовнений каяття і туги. Він благав її дати їхнім стосункам ще один шанс, дозволити йому повернутися в їхнє життя.
Але жінка, яку він колись знав, зазнала кардинальних змін. За іронією долі, Тарас залишився простим офісним працівником, тоді як Людмила піднялася до посади боса.
Вона подивилася на нього, її погляд був сповнений сумішшю жалю та рішучості. Людмила чітко дала зрозуміти, що не бажає брати участь у розпалюванні невдалого роману. Вона твердо заявила, що їхні діти, коли подорослішають, самі вирішать, чи хочуть вони будувати стосунки зі своїм батьком – людuною, яка покинула їх у найвразливіші та найважчі часи.
З високо піднятою головою Людмила пішла від чоловіка, який колись володів її серцем, залишивши йому гіркий присмак жалю. Вона знала, що її непроста доля сформувала її як стійку і незалежну жінку, яка перемогла не зважаючи ні на що. А її діти зростатимуть в оточенні любові, керуючись непохитною силою своєї матері, і матимуть змогу зробити власний вибір, коли прийде час.
