Чоловік шістдесяти років захворів. У нього вдома не залишилося хліба, і йому спало на думку попросити допомоги у сусіда. Однак передумав і вирішив не робити цього. Він задовольнився mарілкою супу без хліба і, на диво, його тіло не протестувало. Але було дещо важливіше: він не попросив.
Цей випадок нагадав йому схожу ситуацію, в якій він був раніше. Був час, коли у нього закінчилося молоко і він не міг вийти з дому. Неохоче попросив сусідку про допомогу, і вона люб’язно принесла йому молока наступного дня. Але чоловік відчував незручність, коли чекав і хвилювався, що завдав комусь незручносmей. Тим більше, не так вже й важко йому було посидіти без молока.
Цей досвід сформував його віру в принцип незалежності: ніколи ні в кого нічого не просити, якщо це не є абсолютно необхідним. Так жити було не тільки легше, але й, як на диво, цікавіше.
Цей урок він засвоїв ще в дитинстві, коли списав у друга контрольну роботу. Наслідки були катастрофічними, і він зрозумів, до яких неприємностей може призвести обман.
Відтоді Микола Євгенович почав культивувати свій принцип незалежності.Він вирішив просити про допомогу лише в крайньому випадку, коли дійсно не було іншого виходу.
Наприклад, він вважав, що краще не позичати гроші. Натомість намагався обійтися власними силами. Якщо просив про позику в друзів, вони могли охоче дати йому необхідну суму, однак Микола Євгенович завжди цікавився, що вони насправді думають про це. Можливо, їм не подобалося, коли їх просили, особливо якщо це спричиняло незручносmі в їхньому власному житті. Він не хотів нав’язуватися..
Те саме стосувалося і його дорослих дітей. Він міркував, що повинен просити їх про допомогу тільки в критичних ситуаціях, наприклад, під час важкої кризи здоров’я. В інших випадках він вважав за краще справлятися зі своїми проблемами самостійно. Навіть якщо це означало б приготувати просmу їжу з локшини, чи картоплі на соняшниковій олії, він не став би нікого обтяжувати без потреби. Микола Євгенович утримувався від жебрацтва, щоб зберегти спокій совісті. Зрештою, справи налагодяться, і ситуація вирішиться сама собою. Краще не обтяжувати нікого іншого.
Цей принцип поширювався і на власні бажання та прагнення. Якщо його не запрошували на свято діти, близькі друзі чи навіть родичі, він не просив запрошення. Натомість вирішував залишитися вдома. Чоловік не потуратиме жалості до себе.
Микола Євгенович наголошував на тому, як важливо не жаліти себе. Він знав, що такі думки можуть призвести до ненормального мислення. Наприклад, якби він зациклювався на тому, що виростив своїх дітей, а тепер немає кому піти і принести йому молока, то це породило б образу.Ця образа виснажила б його сили, що залишилися, і погіршила б його стосунки з дітьми. Так само, якби він витратив усю свою пенсію, а його донька не запитала, чи залишилися в нього гроші, жалість до себе лише погіршила б його самопочуття і ще більше загострила б їхні стосунки.
Тому він вирішив спробувати взагалі нічого не просити. І при цьому знаходити радість від того, що йому вдалося обійтися без прохань. Чоловік буде вдячний Богові за те, що Він допоміг йому самосmійно долати життєві труднощі.
На власному досвіді переконався, що після прохання на душі ставало недобре і обтяжливо. Це залишало неприємне відчуття, ніби душу потріпали. Однак, коли уникав прохань про допомогу і покладався на власний розум і винахідливість, то знаходив розраду в тому, що його совість була чистою.
Чоловік вірив, що, дотримуючись цього принципу, він приверне у своє життя не лише радість,щастя та матеріальне благо, але й відчуття повноцінності та впевненості у власних силах.
