Я зустріла Остапа, коли була студенткою. Навчалася на юридичному факультеті, але моя душа до того діла не лежала. Хлопець був старшим від мене. На момент нашої зустрічі уже працював й заробляв чималі гроші. Наші стосунки розвивалися досить стрімко.
Так сталося, що на третьому курсі завагітніла. Довелося піти в академічну відпустку. Остап мені освідчився, ми одружилися. Після весілля переїхали у власну квартиру. Власне кажучи, це була квартира чоловіка. Він отримав її в подарунок від батьків ще до нашого знайомства.
Я планувала повернутися до навчання, коли сину виповниться 3 роки. Проте Остап запевнив, що заробляє вдосталь, тож мені немає потреби йти на роботу. Дійсно, чоловік щомісяця давав мені кошти на продукти, оплату комунальних послуг, речі для малюка та власні потреби. Грошей він ніколи для нас не шкодував.
Натомість я старалася бути доброю господинею. У квартирі завжди прибрано, кухня блищала від чистоти. У холодильнику свіжі продукти, на плиті приготовлена їжа. Дитина чиста та доглянута. Усі речі лежали по своїх місцях. Чоловік кожного ранку одягав випрасуваний костюм, а на кухні на нього чекала свіжозварена кава.
Жили ми добре. Остап завжди радився, перш ніж приймати важливі рішення. Я старалася так вибудувати наш графік, щоб залишався час і на чоловіка. Кожного дня цікавилася, як минув його день, які плани на завтра. Вихідні ми проводили лише разом. Інколи сина відвозили бабусі з дідусем, а самі влаштовували собі романтичні вечори. Таким чином вдається підтримувати романтику у стосунках. Я не переймаюся, що побут зіпсує наше кохання.
Нещодавно зустрічалася зі своєю подругою. Світлана також домогосподарка. Вона жодного дня не працювала, виховувала двох діток й була на утриманні чоловіка. Подруга поділилася своїм нещастям. Дізналася, що чоловік має коханку, влаштувала скандал. Дійшло до розлучення. Наразі живе з дітьми у своїх батьків, адже власного житла немає. Квартира належить та оформлена на чоловіка. Що тепер робити зі своїм життям не знає. На роботу нормальну не влаштується, а працювати за копійки не варіант.
Я не знала, як втішити подругу. Сказала стандартні слова підтримки, типу «все буде добре, ти впораєшся». Сама ж задумалася над своїм життям. Якщо Остап вирішить, що більше мене не кохає, на мене чекає така ж участь, як і Світлану. Я не маю освіти, досвід роботи відсутній. Квартира записана на чоловіка. До всього ми скоро знову станемо батьками.
Рішення прийняла виважено, тепер відкладатиму з того, що дає Остап. Почала купувати продукти по акції, надавала перевагу дешевшим варіантам. Собі речі підбирала на секонді. Про косметику взагалі забулася та й доглядові засоби давно закінчилися.
Поки була вагітна, вдалося накопичити чималеньку суму. Чоловік ні про що не підозрював, а я була спокійна за майбутнє. Раптом щось піде не так, я матиму заощадження на перший час. Навіть почала думати про продовження навчання. На жаль, мої плани рухнули тієї миті, коли Остап знайшов мою заначку. Він запитав звідки у мене такі гроші, довелося зізнатися, що я відкладала з його заробітку.
Чоловік страшенно на мене розізлився. Він не чекав такої недовіри й навіть не підозрював, що я припускаю думки про розлучення. Словом, я сама зіпсувала свій щасливий шлюб таким ганебним вчинком. Ми сильно посварилися. Остап навіть заговорив про розлучення, оскільки більше мені не довіряє. Як можна надалі жити разом, якщо у стосунках немає віри.
Я не знаю, як вимолити у нього прощення. Я кохаю чоловіка й ціную те, що у нас було. Розумію, що повернутися до попереднього життя ми більше не зможемо. Та хіба варто через одну провину відмовлятися від стількох років щасливого подружнього життя.
