Значить і гроші, що йому дають також несправжні? За що ж ми тоді живемо?

Після народження другої дитини я стала дуже знервована. Моїй старшій донечці уже сім. Вона школярка, навчається у 2 класі. Жодних проблем з Марійкою у нас не має. Донечка відповідальна та серйозна не по роках. Мамина помічниця. Завжди допомагає мені з хатніми справами або приглядає за братиком.

Чоловік працює вдома. Він ще до нашого весілля знайшов собі можливість заробітку онлайн. Йому подобається, що він сам собі начальник. Ніхто не вказує, що робити, не сварить за прострочені дедлайни й відпрошуватися не потрібно. Хоч гроші він і заробляє, але мені його заняття не до душі.

Антон має вищу освіту та досвід з попередньої роботи. Відмінні рекомендації та позитивна характеристика дали б йому можливість влаштуватися на престижну посаду з перспективою кар’єрного зросту. Проте Антона усе це не цікавить. Якщо він щось собі надумав, то вплинути на нього просто неможливо.

Свій кабінет чоловік організував у нашій гардеробній. Це єдиний сховок у квартирі, де можна усамітнитися від дітей. Наш молодший, дитина неспокійна. Його часто турбують болі в животику. Син плаче, я не встигаю займатися і дитиною, і квартирою. Ще ж старшій донечці потрібно приділити увагу. Антон на це не зважає. Коли працює, навіть на хвилину не може відірватися й допомогти мені. Через це я часто влаштовую скандали.

-Я не можу усе це терпіти! Невже ти не чуєш, як плаче дитина? Хоч би раз відірвався від свого комп’ютера та допоміг мені.

-Кохана, ти ж знаєш, що я працюю…

-Що ти називаєш роботою? Годинне сидіння за екраном цього дурнуватого комп’ютера? Краще б про дітей подумав й знайшов щось людське.

-Моя робота нас утримує, якщо ти забулася. Тому не починай знову свою пісню про зміну роботи.

Зазвичай наші суперечки закінчуються тим, що я декілька днів не розмовляю з чоловіком. Та нещодавно моя донька змусила по-іншому поглянути на ситуацію.