Ще зовсім недавно життя Поліни було безхмарним та щасливим. Вона мала прекрасного чоловіка Андрія, який навіть після 16 років шлюбу гарно до неї ставився та не забувався дивувати приємними дрібницями. Двійко прекрасних діточок радували батьків своїми успіхами у навчанні й не приносили жодного клопоту. Та все змінилося однієї миті, коли для жінки відкрилася страшна таємниця коханого чоловіка.
З Андрієм Поля познайомилася ще у школі. Родина хлопця переїхала у їхнє місто, коли вони пішли до 10 класу. Вона пам’ятала, як красивий, проте невпевнений в собі, юнак зайшов до їхнього класу. Вчитель представив його й попросив прийняти до колективу.
Однокласники дивилися на новенького вороже, а вона виявила співчуття й запропонувала сісти поруч. Саме Поліна стала для Андрія добрим другом. Вона допомагала з навчанням, підтримувала, коли щось не виходило, підказувала, коли потрібна була допомога. Хлопець прив’язався до своєї рятівниці одразу. Про те, що кохає, зізнався на випускному вечорі. Це була казкова мить, адже Поля відповіла взаємністю.
Перші почуття молодих людей виявилися дійсно серйозними. Пара зуміла пережити стосунки на відстані й коли нарешті закінчили навчання, почали жити разом. Сумнівів ні в кого не залишалося, вони стануть чоловіком та дружиною. Трішки попрацювали, відклали якусь копійку й зіграли весілля.
А там понеслося: переїзд у власне помешкання (дякувати батькам, які допомогли), вагітність, народження першої дитини, безсонні ночі та взаємні образи. Частенько втомлена після безсонної ночі Поля зривалася на чоловікові через всякі дрібниці. Андрій працював не менше, щоб забезпечити сім’ю усім необхідним. Тож не стримувався, коли Поліна затівала сварку. Проте закохані зуміли всі перешкоди подолати разом, тому їхні стосунки лише зміцнішали.
Останнім часом жінка помітила дивні зміни у поведінці Андрія. Вона відчувала якесь відчуження між ними. Чоловік не приділяв їй уваги, перестав запитувати Як минув день та цікавитися планами на завтра. Без настрою, мовчазний та похмурий Андрій став ворожим до дружини. Не розуміючи, що відбувається з чоловіком, Поля вирішила поспостерігати за його поведінкою. Можливо вона упускає щось важливе.
Те, що відкрилося згодом, не надто сподобалося жінці. Андрій все частіше затримувався на роботі, відрядження кожного місяця, пізні зустрічі з клієнтами, дзвінки посеред ночі від нібито незнайомих людей, які просто помилилися номером. Поля не дурепа, нічого й думати – у її чоловіка є коханка.
Чим більше міркувала через що її проміняли на іншу жінку, тим сильніше відчувала, як серце розбивається на шматки. Після стількох років шлюбу, усього пережитого, він дозволив собі так вчинити з їхнім шлюбом. Поліна не могла повірити, що це відбувалося у її житті з її ідеальним шлюбом та зразковим чоловіком. Щоб не мучити себе здогадками про все відверто запитала в Андрія.
Він не приховував своїх зав’язків на стороні. Чесно зізнався, що дійсно має коханку, при чому має намір залишитися з нею. «Я більше тебе не кохаю» – ось так просто пояснив свою зраду, перед тим, як зібрати речі й піти із її життя назавжди. Про дітей навіть не подумав, а їй потрібно якось пояснити, чому тато більше з ними не живе.
Той самий папа, який виховував їх порядними та добрими людьми. Вчив сина не ображати дівчат і з повагою ставитися до інших. Наказував донечці, якого саме чоловіка потрібно шукати, щоб бути щасливою. Його слова виявилися такими ж порожніми, як і обіцянки кохати Полю до віку.
Наразі жінці не просто прийняти той факт, що міцне чоловіче плече на яке вона опиралася стільки років, виявилося не таким і міцним. Поліна вчиться з усім справлятися самостійно, особливо важко жінці повернутися до звичного життя у якому більше немає зрадника.
