Ми з чоловіком шість довгих років не могли народити дитини. Пройшли незліченну кількість обстежень, зверталися до найкращих лікарів. Навіть одного разу назбирали необхідну суму не процедуру ЕКО. Усі наші старання були марними. Вагітність не наступала.
Цей важкий період ми зуміли пережити разом. Біда зближає, я вдячна чоловікові, що не залишив мене й продовжував підтримувати. Розчарувавшись та втративши надію, ми з Ігорем змирилися з думкою, що так і проживемо весь вік самотніми.
Звісно, можна було розглянути варіант з усиновленням, проте чоловік був проти. Каже, що не зможе прийняти чужої дитини.
Останнім часом я відчувала знемогу. Постійно втомлена, з перепадами настрою вже було подумала, що захворіла. До лікаря вирішила не звертатися, можливо саме минеться. Та коли дорогою додому втратила свідомість, зрозуміла, що потребую професійної допомоги. Самолікуванням тут не зрадиш.
Наступного дня мене оглянули в лікарні. Висновок лікаря настільки шокував, що я досі не могла прийти до тями. «Ви вагітні! Уже сьомий місяць». Я не могла повірити в те, що чую ці довгоочікувані слова. Проте як можна було не помітити вагітності такий тривалий період часу?
Лікар пояснив, що такі випадки трапляються, але вкрай рідко. Коли вагітність протікає безсимптомно. Схоже, я живий тому приклад.
Вдома я про все розповіла чоловікові. Він був вражений не менше мого. Наша спільна мрія нарешті здійсниться – ми станемо батьками. Усі ці потрясіння сильно вплинули на мене, тож дитина з’явилася на світ набагато раніше. Гарний здоровий хлопчик радує нас кожного дня.
Коли він виросте, неодмінно розповім Дмитрику таємничу історію його появи на світ. Поки що на нас чекає довгий шлях виховання та становлення «маленької» людинки. Якщо у вашому житті також щось не виходить, не втрачайте надії. Просто для кожної події потрібен певний час. Ми свого дочекалися.
