Поки ми ще були на стадії планування дитини, чоловік відразу мене попередив, що хоче бачити мене виключно у ролі матері та дружини. Ну, він ще навіть до одруження мені повторював, що не хоче мати дружину кар’єристку. На його думку, такі жінки не так прив’язані до родини та в цілому до чоловіка. Він же бажав, аби я всі свої сто десять відсотків віддавала в родину. Воно і логічно. Мій чоловік із неповної родини, мама в нього пішла із життя ще коли йому було тільки чотири роки, тож тепла та любові йому явно не вистачало.
Насправді я й сама розуміла, що працюючи не зможу повноцінно виховувати малюка та робити всі справи по дому. А як і буду встигати, то вимотаюсь так до кінця дня, що нічого більше не захочеться окрім як нормально та спокійно виспатись.
Вагітність моя минала легко. Принаймні перші чотири місяці. За цей час я так і не наважилась повідомити керівництву, що вагітна, та через три місяці їм потрібна буде заміна для мене. Так, це не коректно із моєї сторони, проте я боялась. Сама не знаю чого.
Нещодавно мене викликали до директора. Спершу я злякалась, та марно. Він сказав, що хоче бачити мене на керуючі посаді в іншому офісі. Мовляв, під моїм менеджментом робота процвітає, тепер він хоче аби я керувала новим офісом, та зробила його таким само успішним, як і цей. Звісно, підіймається зарплатня, та й взагалі, відкриваються нові можливості. Я навіть не змогла сказати щось всупереч директору, чи хоча б зізнатись у вагітності.
Вдома чоловік просто оскаженів від новини. Він кричав, та повторював, що він хоче бачити мене вдома, а не на роботі. Щоб я гарно доглядала за малечею та чекала на нього із роботи. А я просто тепер не знаю, що робити. Як не крути, а гарні можливості у розвитку на роботі не так часто випадають. Прогавити такий шанс було б дурістю! А з іншої стоїть родина та її благополуччя. Отак мені тепер діяти в такій ситуації?! Хоч бери та розірвись між родиною та успіхом на роботі! Я ж погоджувалась йти в декрет зі звичайної посади, а тут хочуть мене керівником зробити… Це ж кардинально різні речі!
