Народження донечки для Рити стало особливою подією. Вона знала, що буде гарною мамою. Свого часу сама не знала материнської любові та ласки, тож для дитини даруватиме її вдвічі більше. Росла Рита в дитячому будинку. Рідних батьків не знала, з родини її вилучили зовсім маленькою.
Попри важке дитинство, юність у дівчини була набагато кращою. Адже тоді вона зустріла Вову. Вони покохали один одного щиро та міцно. Закінчили навчання, розписалися й поселилися у квартирі, що дісталася Риті від держави. Через кілька місяців дізналися, що стануть батьками. Володимир не тямив себе від радості. Усі 9 місяців дружину на руках носив, не дозволяв нічого робити.
Народжувала Рита важко, плід виявився великим. Довелося робити кесарів розтин. Вова розраховував, що його пустять до дружини, але за новими правилами, так не годиться. Добре, що передачки приймали, дружині не доведеться харчуватися лікарняними супами.
На другий день після пологів молодий татусь знову зробив спробу проникнути до дружини. Купив їй величезний букет квітів, а медичним сестрам цукерки. Схоже вони трішки поступилися, бо дозволили Риті вийти на 5 хвилин до чоловіка.
Розмова була короткою. Вова показав квіти, які для неї купив й привітав з народженням донечки. Запитав, як вони почуваються. А наостанок додав:
-Кохана, а чи не могла б ти дати мені грошей на таксі додому, а то я останні на квіти витратив.
Медичні сестри як почула, мало не луснули від сміху. Оце тобі щедрий чоловік.
