Маринка ходить у 4 клас. Уже така доросла, справжня мамина помічниця. У класі найперша у списках успішності. Класна керівничка постійно дівчинку хвалить та у приклад ставить. Руслані надзвичайно приємно, що зуміла виховати таку здібну дитину.
Все б нічого та останнім часом мати не впізнає свою дитину. Маринка перестала їй допомагати. Вранці поснідає, а тарілку за собою не прибере. Коли зі школи повертається, то не за уроки одразу сідає, а біжить до телевізора. Ввечері з вечерею допомагати не хоче. Навіть свої улюблені кімнатні рослини запустила. Ось уже тиждень бідолашні води не бачать.
Руслана не хотіла напосідати на дочку. Мало чого у неї могло трапитися. Можливо з подругою посварилася або погану оцінку заробила, а розповідати соромиться. Чекала мати, коли до неї повернеться та сама мила та слухняна донечка, але терпець увірвався.
Якось зайшла у кімнату до Маринки й питає:
-Доню, у тебе все гаразд?
-Буде гаразд, якщо ти навчишся стукати. Ти ж на чужу територію заходиш, мусиш запитати, чи можна увійти.
-І де це ми такого наслухалися.
-У школі, на уроці. Лідія Петрівна казала, що кожен із нас – це окрема особистість. Тому інші повинні поважати нашу приватність, бажання та самостійні рішення.
– То ти перестала мені допомагати та гарно вчитися, тому що це твій вибір, як особистості?
-Частково так. А ще Лідія Петрівна розповідала, що будь-яка праця має бути оцінена. От я скільки тобі допомагаю, а натомість що маю? Спасибі в кишеню не покладеш й цукерку на нього не купиш.
-Тобто ти хочеш, щоб твоя праця в цьому домі оплачувалася?
-Саме так.
-Добре. Тоді склади список, що скільки вартує, а я складу свій. Я ж теж виконую роботу, як твоя мама.
-Звісно! Ти маєш на це право, як особистість.
Через декілька годин радісна Маринка прибігла на кухню, демонструючи матері ціни за свої послуги. Жінка взяла лист паперу, на якому акуратно були виведені літери:
- прибирання у кімнаті – 20 гривень;
- догляд за кімнатними рослинами – 5 гривень;
- миття посуду – 10 гривень;
- за кожну гарну оцінку – 10 гривень;
- похід у магазин – 15 гривень.
«Який гарний у мене підприємець росте» – подумала про себе Руслана.
-Ну а тепер твій список, мамо.
Жінка спокійно віддала Марині невеличкий папірець на якому було написане лише одне речення: «Для рідної донечки усе безплатно»
Дівчинці стало ніяково. Вона й не подумала скільки мати робить для неї кожного дня й нічого не просить натомість.
-Мамусю, пробач, мені, будь ласка. Я зрозуміла, що насправді означає бути особистістю. Зараз швиденько поллю свої квіти й одразу до тебе на кухню. Будемо разом готувати вечерю.