Катя звикла, що її зустрічають за зовнішнім виглядом. Дівчина вона красива, примітна. Якби й хотіла кудись ту красу сховати, то не змогла б. Мати з батьком нагородили таким «даром», але нічого окрім клопотів він їй не приносив. «Краще б щастя тобі дали» – говорила мати, коли дочка в черговий раз плакала через заздрісних подруг та негідних кавалерів.
Дівчина довгий час відчувала себе самотньою. Боялася заводити нові стосунки та відкриватися людям. Адже перше на що звертали вони увагу – неземна врода дівчини. Яка ж вона насправді, там, всередині, то нікого не цікавило. Катя для себе вирішила – краще бути одною, чим з ким-небудь.
Так і жила поки в її житті не з’явився Олексій. Він був не такий, як інші хлопці. Не витріщався на неї, як на ляльку, не робив компліментів, не дарував подарунки. Натомість він її слухав й захоплювався Катриним розумом та кмітливістю. Дівчині іншого і не потрібно було. Дивувалися люди, як такий непримітний та непоказний хлопець зміг окрутити таку красуню.
Каті до людських слів байдуже. Нарешті вона щаслива. Вони з Олексієм одружилися й стали батьками. Почалися перші труднощі. Дружина сиділа вдома та доглядала за дітьми, а Олексій не міг затриматися на жодній роботі надовго. Що слугувало тому причиною, жінка не знала. Дійшло до того, що подружжя не мало грошей на хліб. Так далі бути не може.
Молода матуся відвезла дітей до своєї матері, а сама повернулася на роботу. Колеги не впізнавали у цій змученій та згорбленій жінці колишню красуню. «А нам говорила, що упіймала своє щастя за хвіст. То он воно яке, те щастя» – зневажливо перешіптувалися знайомі за її плечима. Особливо улюбленою темою для злих жінок був зовнішній вигляд Катерини. Вона ходила в недоносках, які вже давно вийшли із моди, а на нові речі грошей не було.
Хоч жінка й отримувала гарну заробітну плату, але думала насамперед про сім’ю. Дітям одяг потрібно купити, бо зі старого виросли. Відкласти гроші на садочок, заплатити за комунальні послуги. Продукти купити, бо холодильник пустує. Та й чоловік взуття на весну немає. Як у цей список запхати й свої потреби, вона не знала.
Йшла додому в глибокій задумі, поки не помітила вивіску «Одяг на вагу». Раніше ніколи не наважувалася зайти, а сьогодні передумала. Речей в магазині було дуже багато. Якось несміливо Катя почала проходжуватися між рядами й сама не помітила, як назбирала повний кошик для всієї сім’ї. Про себе також не забулася. Вдома, щоб позбутися запаху, випрала речі декілька разів та все гарненько випрасувала.
В понеділок Катрю було не впізнати. В новому одязі із зачіскою та легеньким макіяжем вона знову була тією самою красунею. Колеги дивилися на неї із захопленням та неприхованою заздрістю. Катя була задоволена, нарешті вона зуміла позатикати роти цим пліткаркам.
