Коли ти молодий й заклопотаний життєвими проблемами, то не задумуєшся над тим, а що буде на старості років.
Я вийшла заміж доволі рано у 18 років, хоча за тодішніми мірками вважалося, що це прекрасний вік для створення сім’ї. Залицяльників мала багато, було з кого обирати та мені ніхто не був потрібний, окрім Колі. Хлопець підкорив мене своєю веселою вдачею та життєрадісністю. Поруч такого чоловіка будь-яка проблема буде здаватися мілкою дрібницею.
Через кілька місяців після одруження ми стали батьками прекрасної донечки, а ще через три роки на світ з’явився син. Усяке бувало в житті: і сварилися, і мирилися, але ніколи навіть думки не було, щоб розлучитися. Просто привчили себе про все відверто розмовляти й це дійсно допомагало.
Наші дітки уже давно дорослі й пішли у власне плавання. Дочка стала відомою журналісткою, а син знайшов своє призначення в архітектурі. Діти гарно влаштувалися в житті, обоє обзавелися сім’ями та дітьми. Живуть гарно, грошей не потребують та найголовніше – дійсно почувають себе щасливими. А батькам більшого і не потрібно.
До нас навідуються не часто, але завжди телефонують та цікавляться здоров’ям й справами. А які справи можуть бути у двох старих. Відколи чоловік вийшов на пенсію, чесно зізнатися, справи наші погані. За всіма клопотами, що були до цього я й не помітила, як мій Коля перетворився на старого воркуна. Від веселого та запального молодика за якого я вийшла заміж не залишилося нічого.
Цілими днями він сидить біля телевізора й навіть може до мене не заговорити. Мої страви йому не подобаються, кімнатні рослини заважають, а кіт дратує. Не подумайте, що я невинна овечка. Теж зі своєї сторони підливаю масла у вогонь. Просто ненавиджу, коли він сідає до столу без сорочки або запрошує у дім своїх друзів, таких же, як сам.
Коли ми встигли зі щасливого подружжя перетворитися на ось це, я не знаю. І як тільки ми дозволили такому трапитися?
