Я ніколи не хвилювалася, що моя дочка залишиться самотньою, як і її мати. З чоловіками у мене не складалося ще замолоду. Завжди вибирали не тих. Моя Рита була геть іншою, дуже відповідальна та прискіплива в такому питанні вона точно не могла дати маху.
Останні два роки у донечки були серйозні стосунки з колегою по роботі Тимофієм. З хлопцем ми були знайомі. Він мені подобався, мав світлий розум та не боявся брати на себе відповідальності. Я була певна, що Рита не пропаде поруч такого чоловіка.
Нещодавно дочка радісно забігла у квартиру, викрикуючи, що це нарешті сталося:
-Мамо, Тимофій мені освідчився – сказала Рита, тицяючи в обличчя свій тендітний пальчик з каблучкою.
-Мої вітання, доню! – сказала я, обіймаючи дівчину.
Тимофій прийшов у гості ввечері. Ми накрили стіл та святкували їхні заручини. Коли постало питання житла Рита з упевненістю заявила:
-А ми, мамусю, житимемо біля тебе, щоб веселіше було.
Я мало не подавилася. Поглянула на Тимофія, щоб перевірити, чи він в курсі таких планів своєї нареченої. Хлопець винувато опустив очі.
Жінка я прямолінійна, нічого приховувати не збиралася. Сказала молодятам, що жити біля матері погана ідея. Їм потрібен окремий куточок, де можна усамітнитися та почувати себе вільно, справжніми господарями у квартирі. До того ж я теж не планую ставити на собі хрест. Жінка я ще доволі приваблива. Хто знає, може знайду собі кавалера на старість років.
Думаю, моя позиція для них зрозуміла. Тож поки молоті та сповнені сил, нехай шукають, орендують житло та вчаться справлятися з першими труднощами самостійно. Я ж готова підтримувати їх, допомагати, чекати в гості, але не бавити.
