Коли я вперше одружувався, то робив це з опалу. Був молодим, гормони грали, почуття здавалися такими сильними, що я не міг уявити свого життя без Ірини. Ми багато часу проводили разом, мені було так добре поруч коханої, що більше нічого не існувало. Розумна, дотепна та красива дівчина обрала мене і я хотів, щоб весь свій про це знав.
Освідчився Ірі, коли ми були на другому курсі. Батьки не поділяли мого стрімкого пориву стати сім’янином, але й не заперечували. До того ж Іра їм також дуже сподобалася. Ми зіграли пишне весілля на велику кількість запрошених. Після весілля жили на квартирі, що дісталася мені в спадок від бабусі й уже через два роки стіни кімнат почули перший дитячий плач. Я став батьком хлопчика Данилка.
Поки Іра гляділа за дитиною, я багато працював. Хотів, щоб начальство мене помітило й доручило важливі завдання. Через декілька років усі мої старання отримали винагороду. Мене підвищили до керівника філіалу, я мав багато доручень та роботи, але й зарплатня відповідала усім складнощам.
Поки на роботі все складалося якнайкраще, вдома царював хаос. Ірина була амбітною жінкою, свого часу вона також мала плани стосовно успішної кар’єри. Та через материнство та догляд за дитиною вимушена була від усього відмовитися. Я не дозволяв дружині повертатися на роботу, бо боявся залишати сина на когось чужого. З цього приводу ми постійно сварилися. Врешті решт сімейне життя стало нестерпним й ми прийняли рішення розлучитися.
Квартиру від бабусі я залишив Данилові, кожного місяця виплачував щедрі аліменти й взяв на себе зобов’язання оплачувати спортивний гурток сина. Тренер казав, що Даня має здібності до футболу й гра подобалася хлопцеві. Попри наше розлучення, дитина не страждала. Кожних вихідних я забирав малого до себе й ми разом весело проводили час. З Ірою ми залишилися в дружніх відносинах.
Через деякий час у моєму житті з’явилася інша жінка. Влада була молодшою від мене й мала ефектний та спокусливий вигляд. Її важко було не помітити. Хоч я і не планував серйозних стосунків, на побачення дівчину запросив. Мені було незвично поруч молодої Влади, я відчував себе сповненим сил та енергії. Розкішна дівчина поруч додавала мені впевненості в собі. Хоч як егоїстично це не прозвучить, та я підтримував стосунки з Владою лише заради свого статусу.
Можливо б згодом ми розбіглися, але дівчина повідомила мені, що вагітна. Своїх дітей я ніколи не покину, тож вибору не було – ми одружилися. На весіллі були присутні моя колишня дружина та син. Дві важливі жінки мого життя не порозумілися одразу.
Іра не мала наміру вмішуватися в мої стосунки та коли я сам почав розмову на цю тему, сказала відверто:
-Їй потрібні лише твої гроші. Можеш вважати мене стервом, але я не вірю, що дитина твоя.
Я не образився на колишню дружина. Думка Іри досі була для мене важливою. Можливо у ній говорили ревнощі та я не надав цим словам особливого значення, а дарма.
Два тижні я був відсутній у житті сина. Влада наполягла на медовому місяці. Ми літали у теплі краї. Коли повернулися додому, я першим ділом зателефонував Дані й попросив зустрітися. Син зрадів та був не проти. Владу я попередив, що буду відсутній до вечора. Треба надолужити втрачений час із сином.
Ми були в нашому улюбленому розважальному центрі, коли до Дані зателефонував тренер та повідомив, що тренування перенесли на сьогодні. Я відвіз Даню на заняття. Ми домовилися зустрітися наступного дня, додому я повернувся раніше.
Двері квартири були не замкнені. На порозі помітив чуже взуття та речі. Голоси доносилося із нашої спальні. Увійшов тихо, щоб не налякати голубчиків. У ліжку моя молода дружина розважалася зі своїм дружком. Відчував себе героєм котрогось анекдоту.
Розлучили нас швидко, оскільки дитина дійсно виявилася не від мене. Іра мала рацію.
