Моя сестра вийшла заміж ще у 18 років. Як на мене, ще досить юною, але шлюб Наді виявився міцним та щасливим. Її чоловік Захар кохав її до безпам’ятства. Виконував будь-яку забаганку молодої дружини. Купував дорогі прикраси, влаштовував романтичні побачення, возив на відпочинок за кордон.
Коли Надя завагітніла, Захар не дозволяв їй займатися хатнім господарством. Все робив самостійно: готував їжу, прибирав у квартирі, складав одяг, а ввечері виводив дружину на прогулянку. Навіть після народження донечки, допомагати Захар не припиняв.
Чоловік спокійно міг встати вночі до дитини, змінити підгузок, погодувати, покупати чи заколихати. Я вважала, що Наді неабияк пощастило. Мій чоловік й половини не робив з того, за що брався Захар. Чесно зізнатися, я навіть трішки заздрила сестрі.
Та якось прийшла до мене Надя вся заплакана й почала скаржитися на своє життя. Виявляється не все так прекрасно, як я вважала. Відколи сестра вийшла з декретної відпустки почала всі справи брати на себе. Коли Захар хотів допомогти, не дозволяла. Вона намагалася таким чином віддячити йому за всі роки підтримки та допомоги. Просто давала можливість чоловіку відпочити після роботи та розслабитися.
Дійшло до того, що Захар перетворився на типового одруженого чоловіка. Він повертався з роботи, падав на диван перед телевізором й лише запитував, коли там вечеря. Надя намагалася знову приручити його до хатньої роботи, але марна справа. Та й дочці він більше не приділяв належної уваги, бо вважав, що це робота дружини.
Виходить Надя власними руками зруйнувала свій щасливий шлюб та відбила в чоловіка охоту допомагати. Я б хотіла якось заспокоїти сестру й підтримати, але розумію, що в цій ситуації вона дійсно винна. Повернути назад зразкового чоловіка, після того, як він скуштував смак свободи, справа не з легких. Можливо Наді вдасться це зробити, особисто мені ось уже 12 років не вдається.
