Я завжди дбала про свого сина Антона. Коли він був маленький, очей з нього не зводила. Постійно хвилювалася, щоб з ним нічого не трапилося. Чоловік казав, що я надмірно його опікаю, проте я дотримувалася іншої думки.
Мій син мав усе, чого хотів. Найновіші іграшки, дорогий одяг, відпочинок на морі. Я ніколи не змушувала його до навчання, не обтяжувала обов’язками й не карала за провини. Антон був відповідальним хлопчиком й часто радував нас з батьком своїми досягненнями.
Виріс син справжнім красенем. Багато дівчат йому проходу не давали. Були серед них досить гідні претендентки з гарною освітою та з заможних родин. Проте Антона такі не цікавили. Натомість він закохався в якусь селючку, що не могла повноцінне речення скласти, бо була надто боязка. Я не хотіла такої дружини для свого сина, тому відверто сказала, що Юля мені не подобається.
Антон мене не послухав, віддався почуттям й таки одружився з тією пройдисвіткою. Після весілля переїхав від нас з татом жити окремо. Я вирішила перевірити в яких умовах живе мій син й була шокована. Невістка палець об палець не вдарила аби навести порядок у новому помешканні.
Квартира брудна, речі досі не розібрані, їжі немає, холодильник порожній, посуд немитий. Вона навіть чаю мені не запропонувала, як годиться справжній господині. Так і продовжувала лежати на дивані й дивитися щось в телефоні. Коли я зробила невістці зауваження й запитала, чому вона не займається хатніми справами, вона заявила, що вагітна й немає сили до роботи.
Додому я повернулася розлючена. Розповіла про все чоловікові, сказала, що не можна все так залишати. Нам варто поговорити з Антоном поки не пізно. Чоловік сказав мені не вмішуватися в життя дорослого сина й дати їм спокій. Я й не розраховувала на його підтримку.
Наближалося свято 8 березня. Я запросила дітей в гості. Насамперед я хотіла поговорити з сином та наставити невістку на шлях істинний. Коли прийшли гості, син привітав мене зі святом та подарував вазу для квітів. Я подякувала й запросила усіх до столу.
Не встигли ми сісти, як Юля почала вихвалятися, що Антон подарував їй путівку до санаторію. Мені стало образливо. Для матері, що ростила та виховувала його він купив нещасну вазу, а для дружини, яка нічого не робила для добробуту чоловіка – дорогу путівку.
