Я ніколи навіть припустити не могла, що вийду заміж за іноземця. Дівчина я красива, видна собою. Хлопці ще зі школи проходу не давали, але з кимось зустрічатися я бажання не мала. В голові було лише навчання та підручники. Після школи вступила до університету на факультет іноземної філології. Здібності до мов у мене виявили ще в дитинстві.
Саме тоді я побачила його, високого чорноволосого красеня з глибокими та неймовірно блискучими чорними очима. Гадаю жодна студентка не могла пройти повз цього хлопця. Він стильно одягався, по особливому закладав волосся, черевики постійно начищені, а від аромату його парфумів паморочилося в голові.
Леон звернув на мене увагу. Хлопець першим проявив ініціативу та підійшов привітатися. Між нами одразу спалахнула іскра почуттів, ми почали зустрічатися. Леон був дуже чуттєвим та ніжним. Він ставився до мене з таким трепетом та повагою, ніби до порцелянової ляльки, яка могла розбитися навіть від гучного звуку.
Звісно ні мої, ні його рідня не були в захваті від наших стосунків. Мої батьки хвилювалися, що зять гарячої крові ображатиме їх улюблену доньку й забере до себе на батьківщину, тож ми більше ніколи не побачимося. Батьки Леона не схвалювали вибір сина, бо я була для них чужинкою іншої віри. Приймати іслам я не збиралася й Леон прекрасно про це знав.
Добре, що ми вирішували лише удвох, тому й зберегли свої стосунки. Повертатися до себе додому хлопець не планував. Він хотів закінчити навчання й будувати своє життя тут, біля мене. Коли батько дізнався про наміри зятя, підтримав його та радо прийняв у родину. Мама теж заспокоїлася.
Батьки Леона так і не змирилися з чужоземною невісткою. На весілля до нас вони не приїхали. Ми з ними взагалі не спілкувалися. Мені було прикро усвідомлювати, що коханому довелося посваритися з ріднею через мене. То ж коли у нас народилася донечка я сама зателефонувала до свекрухи, щоб повідомити цю радісну новину. Вона не визнала онуки іншої віри. Налагодити стосунки так і не вдалося.
